Шановний Петре Олексійовичу, після сумнівних дій деяких попередніх президентів України, а особливо останнього, який майже знекровив нашу державу, Ви отримали великий аванс довіри українського народу. На жаль, Росія, імперський синдром «наращіванія терріторій» у якої не погас ще з царських часів, вирішила продовжити загарбання чужих територій під гаслом «защіти русского народа», ніби хтось утискав колись російськомовних жителів України. Навпаки, 360 років нищилось усе українське, і насамперед мова. І ця тенденція продовжується досі. Так що потрібно рятувати українську, а не російську мову.
Шановний Петре Олексійовичу, під Вашим керівництвом за короткий період, завдяки патріотичному піднесенню населення, особливо молоді, ровесниці Незалежності, створено дієздатну армію, яка дає гідну відсіч агресору. Але ж Ви розумієте, що військовий потенціал України і Росії неспівмірні. Припустимо, Росії не шкода тих бандитів, яких вона озброює і які гинуть на війні. Але ж мирне населення міст, через які проходить фронт, також гине, будинки їхні руйнуються, де їм потім жити? І тут вступає в дію ментальність росіян: «Русскій мужик заднім умом крєпок». Спочатку зробив, а потім подумав.
Історія Росії — це історія загарбницьких війн, нарощування територій. З мирним населенням вони ніколи не рахувались. Пригадаймо будівництво Санкт-Петербурга: скільки українських селян і козаків загинули в тих болотах від хвороб і виснажливої роботи? А скільки радянське командування кидало вояків у пекло боїв, щоб відрапортувати про успішне взяття того чи іншого міста під час Великої Вітчизняної? Коли Путін шукав «казус беллі» (привід для війни. — Авт.) для початку другої чеченської війни, то його спецслужби підірвали вночі два житлові будинки з мирними жителями, а потім він офіційно заявив, що це були чеченські терористи. Підступність же керованих росіянами бойовиків на Донбасі й Луганщині у тому, що вони майже в кожному дворі поставили ракетні установки, а на дахах будинків посадили снайперів. (Між іншим, під час Другої світової війни, коли на початку листопада 1943 року наші війська форсували Дніпро і передбачались вуличні бої у Києві, німці дали команду залишити місто населенню, щоб уникнути втрат серед мирних жителів. Німці, мабуть, вирішили врятувати себе, і вуличних боїв у Києві не було. Я був цьому свідком).
Шановний Петре Олексійовичу, потрібно не допустити такого фіналу, коли цвіт нації гине. Рахунок уже йде на тисячі загиблих. Адже воює патріотична молодь, яка добровільно відгукнулась на заклик захищати Батьківщину. Щось я не чув, щоб молоді мужчини зі звільнених районів рвались у бій захищати свої міста.
Необхідно скликати Всесвітній форум, чи Всесвітній суд, чи Гаазький трибунал. Не важливо, як назвати це зібрання, але скликати потрібно негайно. Потрібно кричати на весь СВІТ, що московська орда, нехтуючи всіма канонами совісті, порядності й людяності, суне на Європу. Першою жертвою стала Україна. Якщо не зупинити зараз цю орду, то піде ланцюгова реакція на всю Європу.
Шановний Петре Олексійовичу, настав Ваш зоряний час. Нас підтримує вся Європа, такого ще в історії нашої держави не було. Скористайтеся сприятливою ситуацією і чи батогом, чи коржиком заманіть Путіна на цей форум — нехай представники всіх країн світу роз’яснять йому, що й до чого, а якщо не зрозуміє і не погодиться вивести без бою війська з Донбасу й Луганщини, то нагадайте йому, чим закінчували злочинці світового масштабу.
Юрій КРЕМІНСЬКИЙ,
учасник Великої Вітчизняної війни,
пенсіонер, українець-патріот
Київ