Незваний гiсть

      Як не прикро, XXVIII Олімпійські ігри закінчуються вже завтра. Цього разу, на відміну від церемонії відкриття, ми не побачимо на чолі української делегації на головному стадіоні Афін Віктора Януковича — піар-ефект від цього заходу буде явно не той, що 13 серпня, коли Олімпіада стартувала. Прем'єр-міністр України, президент НОКу пробув на олімпійській землі менш як половину терміну Ігор-2004. Ексклюзивними подробицями грецьких вакацій кандидата в президенти України від влади з «УМ» поділився народний депутат Андрій Шкіль, який їздив до Афін у складі чиновницької делегації за квотою Верховної Ради.

      Коли я повернувся в Україну і прочитав усе, що писали про вояж української делегації на Олімпіаду, то зрозумів, що дані про це гостювання дещо викривлені. По-перше, слід відразу взяти до уваги, що такий персонаж, як наш Прем'єр Віктор Янукович, разом з іншими на кораблях жити не буде. (Йшлося про те, що у Греції Янукович нібито зупинився на розкішному лайнері). Насправді для нього, його дружини та їхнього почту було винайнято окрему віллу. Триповерхова вілла, що мала з повним комфортом розмістити усіх, кого Янукович прихопив із собою з України — його особистих охоронців, іміджмейкерів, журналістів, протоколістів etc. Людей довкола Януковича було взагалі багато, але власне його супровід, що отаборився у Греції, складався з 17 осіб.

      Думаю, що для однієї приватної поїздки Прем'єра (до того ж оплаченої з держбюджету) така кількість народу є більш ніж надмірною. Тим більше що візит Януковича слід дійсно вважати приватним — ніхто цього кандидата в українські президенти на Олімпіаду не запрошував. Почесні гості Міжнародного олімпійського комітету зазвичай прибувають туди на один день. Ні, вони, звісно, дуже люблять Олімпіаду, але ще більше люблять свої країни. Тож не вводять їх у зайві витрати.

      Не знаю, хто і навіщо порадив Януковичу пройтися на відкритті ігор біговою доріжкою, зайнявши чільне місце серед українських спортсменів. Напевне, його іміджмейкери вважали такий вихід дуже вдалим піар-ходом. Але скажу як людина, що спостерігала дефіле Януковича грецьким стадіоном: мені стало аж соромно. Від цього почуття я не знав, куди й подітися, хоч поруч сиділи люди, які не знали ані мене, ані нашого Прем'єра. Такого історія Олімпійських ігор ще не знала — аби хтось iз перших державних осіб поставив своє дорогоцінне «я» попереду спортсменів та протрусився стадіоном, забуваючи, що поперед батька нормальні люди, як правило, не сунуть...

      Навіть президенти, королі чи інші керманичі зовсім маленьких держав (скажімо, острівного Самоа, де, може, народу менше, ніж у почті Януковича, так що кожна доросла одиниця населення взята на облік) й то сиділи на відведених для них місцях. Особисто для мене ота «пробіжка» Януковича залишила по собі ще одну інтригу: як, власне кажучи, потрапив Віктор Федорович на стадіон? Справа у тому, що, згідно із заходами безпеки, до яких вдалася грецька сторона, усі спортсмени повинні були п'ять годин поспіль очікувати свого виходу у спеціально відведеному місці. Звідти вони й рушали на бігову доріжку. Тож потрапити туди, просто спустившись собі з VIP-ложi, було неможливо. Мені складно уявити собі, що протягом п'яти годин Прем'єр разом із дружиною переминається з ноги на ногу серед спортсменів, чекаючи старту. Але, повторюся, як інакше він міг опинитися на стадіоні — лишається загадкою. Про це, напевне, ніхто не розповість. Хіба що з часом...

      Узагалі-то Янукович здивував не лише цим. Уявіть собі змагання з плавання і великий басейн з десятьма тисячами глядацьких місць. А ще уявіть Януковича, який крокує між рядами, а за ним повзе вервечка супроводжуючих його осіб. Останніх зупиняють: вибачте, але у вас немає квитків. Бо спеціальна перепустка VIP-персони дає право безбілетного проходу на змагання тільки двом Януковичам — Прем'єру та його другій половині. Нічого не зробиш, довелося Януковичу на певний час лишитися без власної групи підтримки. Але знов халепа! Сів наш Прем'єр там, де йому найбільше сподобалось — а сподобалось йому козирне місце, на яке були скеровані вічка усіх телекамер. Тільки вмостився, аж — гульк! — біля нього вже молоденька волонтерка, яка вишуканою англійською мовою пояснює, що, sorry, мовляв, це місце для Прем'єра. Янукович, певна річ, жодної мови не знає (тюремний сленг не рахується), тому довго не розуміє, що від нього хочуть. Але зрештою починає ревти на всіх волонтерів, всіх знавців іноземних мов (які терміново туди збіглися), всіх сурдоперекладачів: «А я хто?! Я — Прем'єр!». Ті, бідаки, тільки руками розводять: для грецького прем'єра те місце, для грецького...

      Добре. Пересів Янукович туди, де йому й належало бути. І знов усе не слава Богу. «Где камери, — кричить він по телефону, — где камери? Щас Клочкова виграє, я же должен встать і поприветствовать». І, як заведено, вживає «президентську» лексику... Його абонент — керівник  УТ-1 Савенко — пояснює, де встановлено камери. Це заспокоює Януковича, але не надовго. Бо незабаром Яна Клочкова виборює золоту медаль. Янукович підіймається, аби привітати її. І знов хапається за мобільний: чому, кричить він, його не видно на моніторі, чому там тільки Клочкова? Ті, хто це чує, просто плачуть від сміху. А Савенко, якому не до веселощів, напевно, терпляче пояснює, що головний монітор автоматично виводить зображення переможця, бо з'єднаний він з фотоелементами на фініші, яких торкається плавець. Тож з глядацьких трибун можна досхочу махати руками — на ту «картинку», в яку так хотів потрапити Янукович, це не впливає...

      Звичайно, група підтримки на Олімпійських іграх для збірної країни — то велика річ. Скажу про греків: вони просто молодці, бо навіть натяку на розчарування не показали жодного разу. Навіть тоді, коли, приміром, їхній бігун приходив десятим з десяти до фінішу. І в цьому випадку грецька частина вболівальників усе одно ревла від захоплення, так що вже судді закликали до тиші. Спортсмени заслужили на таке. Особливо наші, які перемогли і себе, і суперника, і рідне чиновництво... Проте перебування української делегації на Олімпіаді було зовсім непродуманим, а процес її формування — мутним і незрозумілим. Для чого, приміром, в Афіни рушили «губернатори» областей? Для того, щоб підтримати своїх земляків? З таким же успіхом це могли зробити односельці спортсменів. Логіки у наданні такої переваги — жодної...

      Що ж до депутатської групи, то її перебування на Олімпіаді оплачував НОК України, підтриманий потужною спонсорською допомогою, в тому числі й з грецького боку. Проте попри щедрі спонсорські «вливання», умови проживання депутатів були просто жалюгідними. Бо розподіленням благ і розселенням нашим займався Національний олімпійський комітет України, а відтак чітко дав відчути нардепам їхню вторинність. Жили депутати, як головний герой кемеронівського «Титаніка», у «третьому класі», тобто у трюмі без ілюмінаторів, де розташовані каюти технічного персоналу. Це до питання про «розкоші» грецької поїздки.

      Утім це, звісно, не головне. Головними є золоті медалі нашої збірної, які не зітліють і тоді, коли всі забудуть і про Кучму, і про Януковича, і про їм подібних. А ще головне — це підтримати молодих спортсменів, яких передусім і слід вивозити на ігри (замість «губернаторів» і прем'єрів з їхнім «політбюро»). Аби дивились і захоплювались, і вчились на найкращих прикладах.