Ніч iз 31 серпня на 1 вересня для персоналу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова виявилася справді пекельною навіть на тлі того, що тамтешнім медикам до важкопоранених українських воїнів iз фронту на Донбасі вже не звикати. Десятками їх доставляли сюди одного за одним з-під Іловайська цього разу. Станом на 1 вересня не вдалося врятувати тільки одного, який помер по дорозі до реанімаційного відділення.
«Поранення переважно осколочні — у груди, живіт, голову, — розповів головний лікар Сергій Риженко. — Наші медики успішно провели понад 20 операцій. У хлопців, окрім того, серйозна нервова перенапруга — вони й в умовах лікарні шукають гранати, кулемети, патрони, когось шикують».
Опiвднi до Дніпропетровська завітали Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, які відвідали поранених у лікарні імені Мечникова та військовому госпіталі, однак поспілкуватися з журналістами не виявили бажання. Очевидно, що й говорити на цю тему сьогодні особливо нічого. Бо справді всі обставини Іловайського котла, як його вже охрестили, стануть предметом найретельнішого аналізу і, можна не сумніватися, «розбору польотів» найближчого часу.
«Після трагічних подій в Іловайському котлі міністр оборони Гелетей, начальник Генштабу Муженко, командир Нацгвардії Полторак і керівник АТЦ Грицак повинні самі подати у відставку, не очікуючи ніяких розборів. Якщо ми не навчимо персон, що посідають відповідальні державні пости, нести відповідальність за свої дії, ми ніколи не станемо європейською державою, а перетворимося на азіатсько-ординську територію», — заявив директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, і така його категоричність нині відображає суспільні настрої.
Чому так сталося і як подібного не повторити надалі? Безперечно, Іловайський котел стане новою точкою відліку в історії російсько-української війни ХХI століття, яку після цього навіть до нестями обережні й толерантні західні політики стали називати саме так і бiльш рішуче закликати до активних дій зі стримування агресора, що, схоже, втратив будь-який ґрунт під своїми ногами.
От тільки це переосмислення дається нам надто дорогою ціною. Поки що ціною багатьох людських життів, загублених наслідок бездарних дій верховного командування. Такої думки дотримуються буквально всі поранені, що опинилися у дніпропетровській лікарні.