Обвішані орденами генералісимус Сталін і його маршали ще у 1946 р. назвали цифру втрат живої сили Радянської армії у Великій вітчизняній війні у 20 мільйонів і 50 мільйонів поранених. Після смерті ката-тирана було опубліковано цифру — в 27 млн. убитих. Масовий героїзм радянських воїнів у війні проти гітлеризму — комуністична брехня. Були тисячі героїчних вчинків, часто випадкових чи з безвиході, але не мільйони. Був не масовий героїзм, а масове вбивство молодих людей, які дуже хотіли жити і яких репресіями, розстрілами без суду і слідства, смершами і заградзагонами присилували бігти під німецькі кулі.
Гітлерівці воювали на два фронти і втратили 9 млн. убитих, тобто в 3 рази менше від втрат радянських. США вели війну на два фронти і втратили живої сили у 77 (!) разів менше, ніж Радянська армія. У чому ж така разюча різниця?
Слід поінформувати читачів, що автора цих рядків влада Сталіна віддала гітлерівцям під окупацію у його 14 років і 5 місяців. А 12 березня 1944 р., у мої 17 років, військкомат райцентру Теплик, що на Вінниччині, мобілізував мене у склад Другого Українського фронту. Отже, я пишу не про те, що чув, а що пережив. Разом зі мною, неповнолітнім, мобілізували сусіда Тимофія Кота з вивихнутим коліном. У військкоматі Тимофій сказав: «Я кривий на ноги». На що йому відповіли: «Фронт вировняєт».
Майже три покоління українців знають про ту війну напівправду або й добре продуману цілеспрямовану брехню. Я — фронтовик-окопник, кулеметник «Максима». Чиста вага кулемета — 70 кг. А запасні частини, а залізні коробки з лентами по 10 кг, а три гвинтівки? І вся ця вага — на плечі 4 солдат-каторжан. Хай буде проклятий той, хто вигадав кулемет «Максим» і тричі прокляті ті, хто гнав кулеметників у наступ поряд зі стрільцями й автоматниками. «Впєрьод! Нє отставать! Застрєлю!» — така, не кіношна, проза війни.
За моїми переконаннями, війна з Гітлером не була для українців вітчизняною. Відомо, що англосакси у війні з індіанцями Північної Америки гнали поперед себе озброєних негрів. Чорні раби завзято вбивали волелюбних індіанців. Українці у Червоній, пізніше у Радянській армії були білими рабами, яких примусом, заградзагонами гнали вбивати спочатку поляків, потім фінів, за фінами — німців, потім японців, пізніше афганців, а чеченців Росія вбивала вже без нас, без українців. Ця правда неприємна для росіян і для забамбурених художньою брехнею українців, але це гола правда.
Чому були такі жахливі (27 млн. убитих) втрати у лавах Радянської армії? За роки окупації Україна рідко бачила п’яного гітлерівського солдата чи офіцера — у німецькій армії діяв сухий закон. У Радянській же, навпаки, перед боєм роздавали горілку. Не сто грамів наркомівських, а без міри. Я особисто перед боєм отримав повну алюмінієву флягу горілки та 200-грамовий флакон медичного спирту — все це «багатство» віддав командирам (царство їм небесне). П’яному море — по коліна, п’яні не остерігаються й гинуть.
Друга причина втрат — тактика бою. Американці солдатів посилали в атаку лише тоді, коли ворог не чинив опору. Генералісимус Сталін і його маршали оборону німців проривали піхотою, а у прорив кидали танки. «Пехота нє пилі!» була не людьми, а «живой сілой», дешевшою за техніку. Жуков, аби зробити першотравневий подарунок Сталіну, вирішив брати Берлін штурмом, хоча через тиждень-два місто здалося б без бою, і поклав у землю більше 300 тис. наших вояків. Майже стільки, скільки втратили американці й англійці за всі 5 років війни.
Третя причина втрат. Убивали себе самі. Топили у Дніпрі при взятті Києва, сотню тисяч українців убили німецькими кулями під Яссами. На моїх очах наші зенітники збивали наших бомбардувальників. Своїх убивали заградзагони, відділи СМЕРШ, командири різних рівнів. Через тупоголовість комуністичних володарів у заблокованому Ленінграді померло у голодних муках 800 тис. жителів.
У 1942-43 рр. на українських землях Армія Крайова вибивала цілі села — дітей, жінок, старих — лише за те, що вони українці. Сталінські енкаведисти вбивали десятками тисяч українців за те, що вони хотіли залишатись українцями, а не «рускими», і бути господарями на своїй споконвічній землі.
Чим більше років минає від кінця війни, тим гучніше лунають фанфари ілюзорної Перемоги. Навіщо? Росія Сталіна, Андропова, Путіна ще з 1946 року почала готуватися до Третьої світової війни, яка, можливо, вже почалася з окупації Криму. Саме тому чути гуркіт барабанів кривавої перемоги і тотальне промивання людських мізків.
10 мільйонів із 32 мільйонів усіх загиблих — цифри не перебільшені, а занижені, бо з 50 млн. поранених важко поранені жили недовго. Тому 9 травня не день перемоги, а поминальний день, день журби, день найбільшої скорботи. У цей день не гоже танцювати на кістках десятків мільйонів убитих людей — наших предків. На пам’ять про них засвітіть краще свічечку.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
