Із нагоди 70-річчя з часу примусового виселення українців із їхніх історичних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя у Тернополі відбулося урочисте відкриття пам’ятника жертвам депортації в сорокові роки минулого століття. Таке рішення було прийнято з ініціативи Всеукраїнського товариства «Лемківщина» ще десять років тому, стільки ж часу простояв у сквері біля вулиці Січових Стрільців у центрі міста і відповідний пам’ятний знак. І нарешті аж зараз на його місці «виросло» оригінальне двометрове бронзове дерево з наче обрізаним корінням, крона якого являє собою застиглу в металі трагічну історію лемків. Саме такий проект, авторами якого є тернопільський архітектор Олег Головчак та скульптори Андрій і Володимир Сухорські (до речі, лемки по крові) зі Львова й Володимир Стасюк iз Рівного, переміг свого часу в конкурсі.
Нагадаємо читачам, що лемки — етнографічна група українців — проживали колись на території Карпат і Закарпаття, яка зараз належить до Польщі та Словаччини. Внаслідок цинічних політичних подій упродовж 1944—1946 років майже 700 тисяч людей були насильно відірвані від рідної землі й переселені до тодішньої УРСР та на північний захід Польщі. Як сказав на відкритті пам’ятника голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович, та депортація поставила лемків на межу зникнення, однак вони в усі часи намагалися зробити все можливе задля збереження культури і традицій свого етносу. Зокрема, на Тернопільщині вже багато років поспіль проводиться самобутній фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цього року його було відмінено у зв’язку з війною в Україні.