Півтора сторіччя неспроможності

Будь-які воєнні конфлікти — це кров, горе й неминуча жорстокість. Але в усі часи учасники бойових дій намагалися виявляти милосердя до пораненого ворога. Цього вимагали елементарні закони людяності, а згодом — і офіційно укладені угоди й домовленості між сторонами конфлікту. А рівно 150 років тому, 22 серпня 1864 року, було підписано перший такий документ і на міжнародному рівні. Йдеться про Першу Женевську конвенцію, яка чітко вказує на те, що пораненим та хворим військовим, незалежно від їх національності, слід надавати охорону та захист. Цей акт став фундаментальним для міжнародного гуманітарного права, дотримання якого сьогодні не менш актуальне, ніж 150 років тому.

Із нагоди річниці підписання Першої Женевської конвенції президент Швейцарії Дідьє Буркхальтер та голова Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) Петер Маурер поширили спільну заяву, в якій разом закликають до кращого дотримання норм міжнародного гуманітарного права в усьому світі.

«Звісно, сучасні війни мають мало спільного з баталіями ХІХ сторіччя. Бойові дії, що раніше точилися на чітко окреслених полях битви, поширилися на житлові райони. Традиційні війни між арміями ворогуючих країн стали винятком, протиборство в рамках однієї країни — правилом. Нині від озброєних конфліктів найбільше потерпають цивільні особи. І міжнародне гуманітарне право адаптувалося до цих змін», — наголошується в заяві.

Як нагадують автори відозви, «вражені руйнаціями та жахами Другої світової війни, 1949 року держави ухвалили чотири Женевські конвенції про всеосяжний захист осіб, які не беруть або припинили брати участь у бойових діях — поранених і хворих військових, військовополонених і цивільних».

У 1977 та 2005 роках ці домовленості були розширені. Так, сьогодні значною мірою поза законом перебуває застосування певних видів озброєнь (біологічної та хімічної зброї, касетних бомб і протипіхотних мін тощо). На правовому рівні впроваджуються суттєві обмеження з метою захисту від звірств війни найбільш уразливих верств населення. «У їх реалізації досягнуто певних успіхів, наприклад — у підготовці військових або в кримінальному переслідуванні найважчих воєнних злочинців, зокрема після створення Міжнародного кримінального суду», — нагадують очільники Швейцарії та Червоного Хреста.

І констатують: «Попри це, щодня з усього світу до нас доходять жахливі повідомлення та візуальні матеріали, які свідчать про неймовірні страждання людей через збройні конфлікти. Дуже часто причиною нещасть є найтяжчі порушення міжнародного гуманітарного права. І справа тут — у колективній неспроможності держав». Адже зобов’язавшись «дотримуватися та забезпечувати дотримання» Женевських конвенцій за будь-яких обставин, вони й до сьогодні не змогли розробити необхідних засобів та механізмів для виконання цієї обіцянки.

«Засади міжнародного гуманітарного права мають універсальну чинність. Але при цьому їх склад не є постійним — він потребує постійного доопрацювання», — наголошується в заяві.

Тому, починаючи з 2012 року, Швейцарія та МКЧХ проводять з усіма країнами консультації про те, як можна посилити дотримання міжнародного гуманітарного права. Зокрема, вони переконані в тому, що державам потрібен форум для регулярного обговорення, обміну досвідом і співпраці, завдяки якому можна було б вживати спільних заходів у цій площині.

«Окрім цього, такий форум держав має створити передумови, завдяки яким майбутні розробки у веденні війни (наприклад, у галузі воєнних технологій) підлягали б певним правовим нормам, а не навпаки. Держави також повинні мати інструмент, за допомогою якого зможуть реагувати на ситуації, пов’язані з тяжким порушенням міжнародного гуманітарного права, аби відвернути подібні злочини в майбутньому й захистити цивільне населення від подальших страждань. Для цього може знадобитися розробка процедури розслідування причин подібних порушень», — зазначають Дідьє Буркхальтер та Петер Маурер.

«Із часу прийняття першої Женевської конвенції 150 років тому міжнародне гуманітарне право стало ключовою складовою міжнародного правопорядку. Зрештою, його положення служать для збереження того, що робить нас людьми — людяності. Це — право, що існує вічно й базується на переконанні, яке визріло протягом сторіч у всіх культурах, — що необхідно мати правила, завдяки яким воєнні зіткнення не переростали б у варварство в чистому вигляді. Наше покоління повинне закріпити це досягнення шляхом створення інституційних рамок для сприяння у його дотриманні. Право може бути дієвим лише за умови наявності необхідних для цього інструментів. Ніколи в історії людства розв’язання цього питання не здавалося таким близьким, як сьогодні. І ми повинні скористатися цією можливістю», — наголошується в заяві.

Відповідні рекомендації Швейцарія та МКЧХ обіцяють розповсюдити на 32-й Міжнародній конференції Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, що відбудеться 2015 року в Женеві.