Історія подружжя Тетяни та Вадима Ричкових iз Дніпропетровська навіть на тлі численних подвигів наших співвітчизників у боротьбі з російською агресією на Донбасі здається особливою. Він — нейрофізик, вона — інженер-металург. Успішно вели сімейний бізнес — міні-пекарню. Напередодні воєнного конфлікту на сході вирішили свою справу підняти на новий рівень. Підібрали сучасну піч, заради придбання якої навіть встигли продати дачу.
Але потім усе різко змінилося. Ледь привітавши Таню з 8 Березня, Вадим заявив, що йде воювати. Як розповіла жінка, чоловік дуже тяжко пережив ситуацію з Кримом, адже був фанатом дайвінгу, кожного літа вони їздили на Тарханкут поплавати під водою, цілий рік очікуючи на таку незабутню подію. І раптом таку радість життя забрали.
Та подібний сценарій став розігруватися і на Донбасі, тож Вадим не вагався — пішов до військкомату і записався добровольцем. Коли ж за пару годин зателефонував, що він уже на зборах у 25-й повітряно-десантній бригаді, Таня зі свекром помчали туди. Побаченим були неабияк збентежені — новобранцям видали тільки форму. Не йшлося навіть про взуття чи головні убори. Того ж дня, поставивши на вуха всіх знайомих, вони купили бронежилет, берці, каску, все найнеобхідніше в похідних умовах.
Однак це Таню зі свекром, який теж пішов записуватися до армії добровольцем, але не взяли за віком, не заспокоїло. Адже їхній Вадик такий далеко не один. Зрештою, склали список найнеобхіднішого для 300 бійців — каски, бронежилети, берці, прилади нічного бачення, ліхтарики, спіднє тощо. Виручені від продажу дачі 6 тисяч доларів витратили повністю. Свекор навіть віддав усі кошти, збережені ним на чорний день, що насамперед витратили на придбання дизельної електростанції, щоб солдати могли і їсти приготувати, і зв’язок та освітлення налагодити, і ліхтарики та мобільні телефони підзарядити. Але й це було краплею у морі.
«Після цього я зрозуміла, що українську армію нашою дачею не врятувати», — заявить потім Таня на прес-конференції у Дніпропетровську.
Зрештою, 35-річна жінка на своєму старенькому «Фіаті» стала об’їжджати українські блокпости, складала списки найнеобхіднішого, скрізь залишаючи номери своїх трьох мобільних телефонів. Зверталася до друзів, знайомих, кого тільки можна. І її почули — надавати посильну допомогу стали не тільки небайдужі люди з різних місцевостей України, а й з Італії, США, Греції, Китаю...
Таня постійно курсувала до зони бойових дій зі своїм гуманітарним вантажем. І на сьогодні перевезла до армії десятки тонн найнеобхіднішого на суму, яка вже давно перевалила за мільйон гривень. Перевезла, постійно ризикуючи життям, адже й під обстріли потрапляла.
Така звитяга жінки просто вражала. Серед українських військових вона стала, без перебільшень, легендою, її навіть стали називати командуючою фронтом.
Колишній київський підприємець Юрій Бірюков, покинувши свій бізнес і створивши фонд «Крила Фенікса» для допомоги українській армії, глибоко збентежений тим, на якій розвалюсі Таня їздить під кулями, організував збір коштів на нове авто для мужньої жінки. «Свою вона вже повністю «ухайдокала». Але ж поломка у зоні АТО — це не просто страшно, це смертельно небезпечно», — написав Юрій на своїй сторінці у «Фейсбуці».
На нову машину Тані назбирали. Але Господь не вберіг її Вадима. Як стало відомо, ввечері минулої неділі він загинув разом зі ще сімома бійцями під Савур-могилою. Їх накрило вогнем ворожого «Граду».
«Учора в моєму світі все перевернулося. Але це мій світ. Вічна слава Героям!» — після найстрашнішої для себе звістки Таня знайшла сили написати на своїй сторінці у соцмережах саме такі слова...
НЕБЕСНИЙ БАТАЛЬЙОН
Серед загиблих, на жаль, і капітан Нацгвардії Сергій Шклярівський («Шульц»), чоловік відомої журналістки, яка починала свiй творчий шлях в «Українi молодiй», Михайлини Скорик. «Шульц» пройшов увесь Майдан і добровольцем пішов на схід. «У мене це ще з дитинства: коли наших б’ють, треба підписуватися. А тут усі наші — половина хлопців iз Донбасу, їх вигнали з хати. У такій ситуації сидіти вдома — не всидиш», — казав «Шульц» в одному з останніх інтерв’ю. Два місяці він воював без бронежилета, а в той день таки вдягнув — друзі змусили після кількох поранених. Перша куля снайпера потрапила під нього. Другий постріл — в шию — виявився смертельним». «Він хотів піти героєм. Пішов. У Іловайську. За Україну, за друзів, за перемогу і за мирний Донбас, — написала Михайлина.
Разом із Сергієм загинув і Марк Паславський («Франко») — американець українського походження. Після початку АТО «Франко» приїхав до України та прийняв українське громадянство. У добровольчому батальйоні воював більше двох місяців. Ще раніше до Небесного батальйону приєднався чоловік журналістки Тетяни Чорновол Микола Березовий.
«Україна молода» висловлює співчуття усім родинам загиблих.