Три тисячі доларів за кілька крапель пива
Автор познайомилася з Ольгою Нечитайло ще у квітні, готуючи матеріал про неї. Ще тоді дівчина не відійшла від Майдану, бо щодня вирішувала десятки питань своїх побратимів з лікуванням, працевлаштуванням, житлом, змушена була витрачати сили й енергію на протистояння з місцевим божком, який нав’язував свої правила гри не лише простим містянам, а й місцевим депутатам. Ася не терпіла несправедливості ніколи, а після Майдану це відчуття загострилося в рази. Отож коли дізналася, що депутат Руслан Мороз на очах людей побив двох мешканців міста і йому це сходить з рук, вона не змогла мовчати.
Згодом цей же депутат погрожував своєму колезі-депутатові міськради, керівникові фракції ВО «Свобода» та депутатові райради і теж розпустив руки. Спроба міських депутатів позбавити колегу-дебошира мандату успіхом не увінчалася.
«Він побив людей, приїхав зі своєю бандою на авто, вивантажилися братки і почали штовхати хлопців. Один з них 20 днів пролежав в лікарні зі струсом мозку. Цих людей били, вимагаючи три тисячі доларів лише за те, що один із сердешних мав нещастя сходити в молодіжно-культурний центр «Метелик», який насправді є дискоклубом, і пролив кілька крапель пива на більярдний стіл», — розповідала Ольга.
На одному з міських віче вона говорила про це і висловила думку, що цей розважальний заклад потрібно закрити, бо там продають алкоголь неповнолітнім, є припущення, що й ігровий бізнес там теж процвітає. Дівчина й раніше намагалася ці питання донести до міської спільноти, але батьки неповнолітніх боялися подавати заяви. Бо якщо депутат Мороз дозволяє бити своїх колег-депутатів, то що казати про простих смертних?
Досить боятися
«Я вважаю, що це неприпустимо, щоб громаду мого міста представляла така людина, як депутат Мороз. Там побив, там збив, там розпустив руки, там п’яний їхав. Я втратила надто багато друзів на Майдані, щоб терпіти такі речі. Люди нарешті мають перестати боятись, — сказала Ася на одному із засідань Волинського прес-клубу, пояснюючи свою позицію. — Я це роблю в першу чергу не для себе, я хочу показати людям, що вже настав той час, коли досить боятись, досить закривати очі. Я хочу показати, що сирота, яка не має власного помешкання, яка не має багатих батьків, може відстояти свою честь і гідність. Я як була бійцем, так ним і залишусь. Рота мені ніхто не закриє!».
Ще тоді, у квітні, Ольга розповідала, що їй погрожують, залякують, але після пережитого на Майдані дівчина вже нічого не боялася. Вона не мала морального права відступати. 12 серпня суд нарешті виніс вирок у цій справі: позов культурно-розважального центру «Метелик», репутації якого Ольга Нечитайло начебто завдала шкоди, суд не задовольнив.
А вже 14 серпня волинські активісти та журналісти влаштували пікет біля Волинського апеляційного суду, де розглядали касаційні скарги Мороза за двома справами, порушеними проти нього. Депутат-хуліган просив його виправдати у справі побиття колеги-депутата та перекваліфікувати його дії із хуліганства на легкі тілесні ушкодження, яких він завдав за пошкоджений більярдний стіл мешканцеві Володимира-Волинського і за якого вступилася Оля Нечитайло на мітингу.
Дещо раніше районний суд визнав Мороза винним у хуліганстві, але депутат потрапив під амністію і не заплатив присуджених 10 тисяч гривень компенсації. Але цього йому виявилося замало. Тож хуліган вирішив відбілити свою репутацію. Та апеляційний суд Волинської області, засідання якого проходило з участю журналістів та представників громадськості, рішення суду нижчої інстанції залишив без змін.