Кіно в руках націоналіста

Кінематографісти можуть полегшено зітхнути і почати працювати над новими проектами. Рiч у тiм, що з 28 лютого цього року, відколи Катерина Копилова написала заяву на звільнення з посади голови Державного агентства України з питань кіно, Міністерство фінансів не виділило жодної копійки на нові картини. Гранти молодим кінематографістам, конкурси і премії були заморожені. Посада голови Держкіно була вакантною кілька місяців. За неї боролися три кандидати — колишній головний режисер каналу «1+1» Андрій Дончик, актор, продюсер, юрист, політичний діяч (ВО «Свобода») Пилип Іллєнко та економіст і продюсер Олег Коротенко.

Боротьба за головне крісло у кіно точилася довго і жорстоко. Спілка кінематографістів бачила новим керівником телевізійника Андрія Дончика. Під час голосування експертної комісії, куди входило 50 режисерів, Пилип Іллєнко набрав рівну кількість голосів зі своїм головним конкурентом. Російськомовний українець Коротенко, який міг похвастатися лише продюсуванням фільму «Фучжоу» Михайла Іллєнка i розглядав кіновиробництво суто як бізнес, виявився найслабшим кандидатом. До останнього уряд не міг визначитися із переможцем конкурсу.

Днями Кабмін оприлюднив розпорядження, згідно з яким призначив Пилипа Іллєнка головою Держкіно.

Відразу після представлення колективу новопризначеного керівника уряд відкрив фінансування. З державного бюджету на потреби кіновиробництва було перераховано близько 15,5 млн. грн. На сайті відомства повідомили, що в умовах військової агресії та нестабільної економічної ситуації гуманітарна політика відіграє вкрай важливу роль для подальшого розвитку держави, протистояти розв’язаній проти неї інформаційній війні.

«Розуміючи важливість кінематографа як одного з найпотужніших видів мистецтва та складової культури, уряд перейнявся проблемами дефіциту українського контенту на кіно- і телеекранах. Напередодні було відкрито фінансування Держкіно для реалізації кінопроектів, які перебувають на стадії виробництва. Продюсерським компаніям відшкодовано кошти за проведені роботи знімальних періодів національних фільмів «Плем’я», «Гніздо Горлиці», «Кавказький бурий ведмідь», «Моя бабуся Фані Каплан», «Трубач», «Толока» тощо», — додала прес-служба Держкіно.

За словами міністра культури Євгена Нищука, посада очільника агентства є надзвичайно важливою, хоч і дуже непростою, з огляду на час, у якому нині змушена жити Україна та функціонувати українська культурна галузь. «Це не велике щастя стати на чолі Держкіно у такий час — це велика відповідальність. Відповідальність за кожен крок і кожну дію, — прокоментував Євген Нищук. — Ця посада дійсно є високою, але зараз вона у страшній залежності від ситуації в Україні, в тому числі — фінансової. Але, переконаний, Міністерство культури та Держкіно будуть однодумцями і, спільними зусиллями, ми зможемо втримати українське кіно і, в подальшому, дати йому нове дихання та розвиток».

Пилип Іллєнко — старший син актриси Людмили Єфименко та кінорежисера Юрія Іллєнка, молодший брат Андрій якого є депутатом Верховної Ради України VII скликання від «Свободи» — також висловив сподівання у підтримці. Він запевнив, що докладе максимум зусиль, аби шукати нестандартні рішення щодо розвитку та промоції українського кіно.

«Ті часи, які переживає зараз наше кіно і наша країна взагалі, — найскладніші за 23 роки нашої Незалежності, — висловив своє бачення Іллєнко. — Але, попри все, разом ми маємо виконувати нашу головну функцію, а саме розвивати національний кінематограф. Саме кіно має стати нашою потужною мистецькою зброєю. Адже та ситуація, яку переживає Україна на півдні та сході, не в останню чергу є наслідком нехтування українською культурою. Нині я усвідомлюю свою відповідальність і готовий працювати у команді».

Також у першу чергу Іллєнко похвалився своїми планами. Судячи з його слів, він вирішив продовжити справу Катерини Купилової, яка вміла домовлятися з Януковичем і вибивати фінансування, щоб кіно справді знімали, і знімали багато. За її правління лише за 2013 рік запустили понад 30 картин. А це рекорд за всі часи існування України. Новопризначений голова підкреслив: «За умови збереження позитивної динаміки фінансування кіногалузі вже цього року вдасться завершити виробництво більше 25 стрічок. Варто відзначити, що восени очікуються прем’єри трьох художніх фільмів — «Плем’я» (режисер Мирослав Слабошпицький), «Поводир» (режисер Олесь Санін), «F63.9. Хвороба кохання»  (режисер Дмитро Томашпольський)».

До слова, після призначення Іллєнка головою Держкіно він заявив, що залишає партійну діяльність, складає депутатські повноваження (був депутатом міської ради м. Українка Обухівського району Київської області) та припиняє продюсерську діяльність. Як пояснив чиновник, таке рішення він прийняв «з огляду на широкий резонанс у суспільстві, і зокрема у професійній спільноті, та задля концентрації роботи саме у Держкіно».

Голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач каже, що його колеги виступали проти кандидатури Іллєнка. «У нас був інший кандидат. Передусім тому, що нам видавалося неправильним, коли цілком конкретна політична партія, ВО «Свобода», вела в керівне крісло «свого». Хоча за нинішніх умов політична підтримка може бути й незайвою... Не секрет же, що колишня очільниця Держкіно Катерина Копилова подібну підтримку мала. Я вітаю його з цим призначенням і бажаю успіху. А також співчуваю — братися до керма галузі в ситуації повного безгрошів’я і безголов’я на культурній ниві є річчю дуже ризикованою».