Шапка для Карпат

Творчість арт-групи «Шапка» (Олеся Секереш і Олександра Токарєва) можна по праву вважати інтроверсійною: самозаглибленiсть, пильний погляд на внутрiшнiй свiт людини, усвідомлення відповідальностi перед собою та глядачем. «Шапка» прагне уникати як стереотипних шаблонів, так і модних тем, розрахованих на короткочасний успіх.

Початком своєї діяльності група вважає 2006 рік, коли три художниці в старому складі «Шапки» (Саша Токарєва, Олеся Секереш, Ксенія Гальченко) брали участь у пленерних виставках в Угорщині. Потім був Міжнародний фестиваль «Міт-Ост» в Ужгороді у 2008 році, проект «Позасистеми» в Інституті проблем сучасного мистецтва в 2009-му та участь у виставцi номінантів шорт-листа премії PinchukArtPrize-2010. Далі — серія цікавих експозицій у галереї Bottega, ArtParis, конкурс МУХi та «Мистецький арсенал». Із 2012 року «Шапка» складається лише з двох осіб. Ксенія Гальченко пiшла з групи через особисті обставини.

Протягом усього цього часу кредо групи залишалося незмінним: «ми вивчаємо людину в людині». Кожна нова виставка висвітлює певну актуальну тему як акт особистісного її осмислення окремим індивідуумом, що живе у величезному соціумі. Виставковий проект «У відповідь», який нещодавно відкрився в столичній галереї «Щербенко Арт Центр», продовжує лінію: цього разу предметом дослідження Саші Токарєвої та Олесі Секереш стала природа.

Ідея проекту виникла під час відпочинку в Карпатах: обидві художниці, що народилися на Закарпатті, щорічно повертаються туди з Києва на відпочинок. «Для мене похід у ліс — це оновлення, всі мої міські враження одразу ж забуваються, а замість них я маю купу цікавих вражень. Настільки сильних, що їх важко висловити словами... Я відчуваю себе як хамелеон, який повністю злився з пейзажем, і вже важко розрізнити, де — Карпати, а де — я!»

Відомо, що творча людина не може «просто так» насолоджуватися природою, як і не може «просто» спостерігати будь-який інший процес: усі події неминуче відбиваються у свідомості та в душі, а потім перетворюються на творчу рефлексію. Ось так і вийшло з Карпатами. Саша та Леся моментально зробили ескізи, швидко намалювали схему, як скомпонувати об’єкти в галерейному просторі. Саме на Закарпатті, за активної участі батька Лесі, почали вирізати з брил пінопласту ті самі модулi, які ми сьогодні бачимо на виставцi.

«Для нас головне, щоб глядач побачив наші роботи по-своєму і «жив» у тому просторi, який ми постаралися вiдтворити в інсталяції», — кажуть художницi. Дивовижні форми і справді дуже багаті на інтерпретації: мені як мистецтвознавцю вигнуті об’єкти нагадали картини Сальвадора Далі. Двом чоловікам замість українських Карпат примарилася російська тайга, а бабусі-пенсіонерки включилися в процес миттєво — спробували розгойдати руками підвішений до стелі арт-об’єкт. Принаймнi асоціативний діалог iз глядачем відбувся!

«У відповідь» — це безпосередня реакція на екологію не тільки Карпат як регіону, а й усієї нашої планети, що перебуває у катастрофічному стані. Невипадково під вигнутими «об’єктами-мутантами» ми бачимо рожеву калюжу, дуже схожу на кров... Це заклик «Шапки» до глядача: подивіться на природу, вона — жива! І вона вкрай потребує дбайливого ставлення «вінця творіння» — homo sapiens.

Виставка триватиме до 6 вересня.