Лиш тільки було оголошено про вибори Президента України, як за командою кремлівських шовіністів уся антиукраїнська рать із п’ятої колони почала вимагати надання російській мові статусу державної. І знову ті самі недолугі аргументи: он, мовляв, у Фінляндії дві державні мови, а у Швейцарії — аж чотири. Такими доводами може послуговуватись або пустоголовий бовдур, або затятий цинік. У Фінляндії ні фінську, ні шведську мову не використовували як знаряддя асиміляції однієї мови іншою. Ставити Україні за приклад Швейцарію теж не коректно. На відміну від України, де понад 80 відсотків населення становлять етнічні українці, Швейцарія є союзом чотирьох моноетнічних і мономовних держав, де жодна не претендує на зверхність, а отже, жодна з мов не зазнає утисків. Українська ж мова століттями зазнавала переслідувань та знищення. І, як не прикро визнавати, знаряддям нищення була російська мова.
Другим аргументом одержавлення російської мови кремлівські найманці вважають наявність російськомовних українців, а це вже вершина цинізму, адже цей «феномен» — продукт багатовікової насильницької русифікації України. До речі, люди мого покоління (кому за 90) на Донеччині добре знають, що місцеві російськомовні чиновники вищого штибу є внуками і правнуками правічних сільських трударів-українців. У жахливі роки Голодомору та розкуркулення їхні діди і прадіди, щоб урятувати себе і свої сім’ї від депортації та голодної смерті, тікали на юзівські та інші шахти. Щоб уберегтися від виконавців плану депортації, ці новосели всіма способами намагалися в усьому наслідувати місцевих «старожилів», серед яких чимало було «заробітчан» із Росії. Тактику пристосуванства успадкували їхні діти й онуки, а на цій основі донецьку спільноту вразила така бридка недуга, як снобізм. І дуже прикро, що оті самозакохані пристосуванці, які здебільшого сумнівними методами вилізли «із грязі та в князі», не розуміють, що снобізм є ознакою бридкої психології прихованого добровільного рабства.
Про те, що мовне питання спрямоване на знищення українського етносу, Української держави, зрозуміло кожному, в кого немає вавки в голові, бо ніяких підстав захищати російську мову в Україні немає. Адже цілі століття українці й росіяни проживали пліч-о-пліч і ніколи на мовній основі не було не те що конфліктів, а навіть непорозумінь. Не було жодного випадку, щоб когось побили через те, що він розмовляє російською мовою. А от тих, хто на своїй Богом даній землі говорив своєю рідною українською мовою, били царські урядники і жандарми, масово вбивали ленінські «гвардійці» з орди Муравйова, розстрілювали, гноїли в концтаборах і вбивали голодом кремлівські комуно-шовіністи, б’ють і сьогодні російські зайди-фашисти в Криму, на Донеччині. Так хто ж сьогодні потребує захисту: російськомовне чи україномовне населення? Відсутність статусу державної російської мови не завадило академіку Амосову залишитись великим росіянином і стати великим українцем, всесвітньою славою України. І таких, як Амосов, — мільйони.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
