Нечистий четвер

      Минулого четверга у полтавському корпункті «України молодої» пролунало одразу кілька «гарячих» телефонних дзвінків. Мешканці обласного центру скаржилися на закриття ринку на площі Зигіна у зв'язку з «форс-мажорними» обставинами — очікуванням приїзду в місто Прем'єр-міністра і єдиного кандида від влади на президентських виборах Віктора Януковича. Такі ж нарікання земляків на безглузді ринкові «шлагбауми» того дня довелося вислухати й голові обласного осередку Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!», відомому полтавському правозахисникові й журналісту Анатолію Банному.

      Тож близько п'ятнадцятої години разом із Анатолієм ідемо до згаданого ринку на площі Зигіна центральною полтавською вулицею — Жовтневою. Але за кількасот метрів до ринку наштовхуємося на міліцейський заслін. Стоп далі — не можна, треба обходити. Чому? Та тому, що з хвилини на хвилину чекають приїзду Януковича на розташовану попереду швейну фірму «Ворскла». Після пред'явлення журналістських посвідчень умовний шлагбаум перед нами таки підняли. Але простим смертним пройти у своїх справах правим боком вулиці Жовтневої, як і раніше, неможливо. Хоча перед входом на фірму в робочий час вишикувалася масовка з її працівників і чиновників, що мають засвідчувати «палку любов» полтавців до Прем'єра і «одностайну підтримку» його кандидатури на президентських виборах. Останній разом із численною свитою під'їжджає до них на розкішному автобусі й кілька хвилин спілкується з «вдячним народом» під недремним оком його безпосередніх керівників на державній службі та виробництві.

      Анатолій Банний фотографує задоволеного кандидата на пост Президента від влади, котрий заходить на швейну фірму, і ми йдемо далі. За якихось півтори сотні метрів від прохідної підприємства розташований ринок на площі Зигіна. Тут пана Януковича «вітають» по-своєму. Бодай заочно. Принаймні такої кількості прокльонів на його адресу в одному місці автору цих рядків чути ще не доводилося...

      Як з'ясувалося, з усіх полтавських ринків цьому «поталанило» найбільше. Оскільки вгніздився він найближче одразу до двох підприємств, обраних для відвідання Прем'єром, то «наймудріші» полтавські владці просто «законсервували» його на цілісінький день. Водночас згадане торжище розташоване на своєрідному перехресті п'яти довжелезних вулиць і кількох житлових мікрорайонів. За таких умов ринок є «прохідним», працює фактично від темна до темна. Тисячі полтавців щодня скуповуються на ньому — як у стаціонарних металевих кіосках, наметах, так і на відкритих торгових майданчиках з дахами-навісами над прилавками, за які найчастіше стають мешканці довколишніх сіл і «дачники».

      Того ж четверга на вимогу «базаркому» господарі металевих кіосків узагалі не відчиняли своїх торгових точок. Хоча дехто з них усе ж залишився на своєму робочому місці. Підходимо до однієї з «кіоскерок», яка з остраху втратити роботу не називає свого прізвища «для преси». Хоча нічого від неї й не приховує: «Так, нам заборонили працювати сьогодні, сказали, що не можна, бо у Полтаву приїжджає Янукович. А щоденний виторг у нашому кіоску — 300—400 гривень. З нього «набігає» й моя зарплата. Хто відшкодує втрати — теж Янукович? Від нього дочекаєшся...» Водночас сотні, тисячі мешканців міста, котрі зазвичай купують у цьому та інших кіосках ринку хліб, молоко, інші найнеобхідніші харчі по дорозі додому, проходили біля «задраєних» наглухо торгових точок із наклеєними на них у поспіху передвиборчими портретами «улюбленого» Прем'єра...

      До жіночок і бабусь, які торгували з відкритих прилавків, «базаркомівці» були милостивіші. Оскільки згаданого майданчика з навісом не видно з дороги, вранці їм торгувати дозволили. «Ганяти» звідти почали вже після дванадцятої години, а до чотирнадцятої повністю «виселили», посадивши на їхні місця двох охоронців ринку. Звісно, до тієї «години Ч» спродалися не всі. До таких «щасливчиків» постійно приєднувалися й ті, хто тільки-но приїхав побазарювати з приполтавських сіл. Молочна продукція, та й овочі, фрукти, влітку швидко псуються, везти їх додому немає ніякого резону. Тож з десяток «найстійкіших» жіночок і бабусь окупували «доміношний» столик у найближчому до ринку дворі двох житлових будинків, розклали на ньому свій нехитрий крам. При цьому бояться, щоб і звідси не прогнали.

      — У нашої влади вже, мабуть, зовсім дах поїхав, — звертаються до журналістів майже хором. — Хіба ж ми терористи чи бандити якісь, щоб той Янукович нас так боявся?

      — На ринок я приїхала з Кротенок зі своєї «дачі», — представляється кореспонденту «України молодої» пенсіонерка з 44-річним стажем роботи на бавовнопрядильній фабриці Таміла Михайлівна Мочкова. — Привезла ото капустину і яблучок трохи, щоб уторгувати на хліб. А базарком сказав — не ставай, бо Янукович їде. Так він що — через мою капустину перечепиться? Це ж смішно, хоч сміятися хочеться на кутні. Прем'єр підірвав свій авторитет остаточно, ні за які коврижки голосувати за нього не буду. Передайте йому, що у Полтаві через приїзд Януковича перекрили живильну артерію людського життя. Більшість же людей живуть сьогодні з базару.

      Пізніше з'ясувалося, що умовний чобіт «сонцеликого» кандидата на пост Президента від влади наступив і на іншу, значно потужнішу, «базарну» артерію обласного центру. Найбільший у Полтаві речовий ринок «Полімпекс» з кількома тисячами торговців розташований біля самісінької «пуповини» міста, себто далеченько від двох відвідуваних Прем'єром підприємств. Але цей величезний «товчок» присусідився ще й до однієї з центральних вулиць, якою мав їхати пан Янукович. Тож хоча офіційно ринок працює з 6-ї до 16-ї години, в той «нечистий четвер» тамтешніх торговців через гучномовці попередили: до 14-ї години вони мусять звільнити його територію. А це означало, що більшості з них належало згортати торгівлю, спаковувати свій крам з 12-ї години (на повну викладку товару, очікування вантажника, перевезення «манатків» витрачається ж до двох годин). Отже, фактично півдня торгівлі було втрачено!

      Але й цього владі виявилося замало. «Полімпексівців» попередили, що й наступного дня, у п'ятницю, їх пустять на ринок тільки з 10-ї години. Оскільки після ночівлі у Полтаві Прем'єр уранці вирушатиме до Кременчука саме згаданою центральною вулицею Фрунзе, то не варто псувати йому картинку полтавського «благолєпія» всілякими там базарними возиками. Та й узагалі, торговці, базарювальники — люди ненадійні, плакатів і транспарантів із цензурованими написами про одностайну підтримку Януковича їм не всунеш, своє справжнє ставлення до провладного кандидата можуть показати хіба що жестами...

      Задля уникнення подібних «ексцесів» у п'ятницю «полімпексівцям» справді довелося чекати десятої години. Тільки тоді охорона ринку відчинила перед ними й тисячами потенційних покупців ворота, пустила торговців на робочі місця. Але ж знову треба чекати приїзду вантажних возиків, викладати товар...

      — Зазвичай ми приходимо на роботу ще за півгодини до сьомої, щоб із восьмої, коли починається найбільший наплив покупців, розпочати повноцінну торгівлю, — зі сьозами на очах говорили кореспонденту «України молодої» жінки — «малі» підприємці з «Полімпексу». — Сьогодні ж почнемо не раніше дванадцятої. А там уже й складатися пора. Отже, втратили ще півдня погожої «базарної» п'ятниці. Хоча за цей вимушений простій зі своєї кишені сплатили і за камеру схову, і за роботу вантажників, «містове», не кажучи вже про податки.

      Подруг по нещастю підтримує керівник Об'єднання підприємців малого бізнесу Полтави Любов Колісник, яка також торгує на «Полімпексі». Довкола згаданого об'єднання згуртувалися близько 800 «полімпексівців». Причому саме принципова й безкомпромісна позиція його провідниці уже давно стоїть впоперек горла міській владі, яка накинула оком на ласий шматок землі у центрі міста.

      — Під гучні гасла про підтримку підприємництва влада нерідко просто знущається над нами, — говорить Любов Колісник. — Причому від її милості базарники страждають чи не найбільше. Змусивши тисячі людей, які втратили роботу на підприємствах, стати за прилавок, нас сьогодні хочуть просто «проковтнути», віддати на поталу олігархам. З нашими втратами ніхто не рахується, нам постійно погрожують виселенням із насиджених місць, судами, «наїздами» кримінальників. До речі, минулої суботи мені вдалося поспілкуватися на Сорочинському ярмарку з Віктором Ющенком. Він сказав, що такі ринки, як наш, розганяти, знищувати ні в якому разі не можна, бо ж вони годують сотні тисяч, навіть мільйони людей. І закликав боротися за права підприємців малого бізнесу спільно. Ми на Ющенка надіємося.

      А на згадку про візит іншого Віктора — Януковича — полтавцям залишилися тільки численні «бігморди» з його зображенням та порозвішувані владою повсюдно транспаранти про «одностайну підтримку» Прем'єра на президентських виборах. Причому найрясніше «прикрасили» ними саме місця біля ринків...