Петро — святий, всі решта — грішні

      Словосполучення «опозиційна четвірка», яке ще кілька місяців тому звучало цілком природно й органічно, тепер здається далеким анахронізмом. Зрештою, навряд чи варто було сподіватися на те, що комуністи довго йтимуть пліч-о-пліч із «Нашою Україною» та Блоком Тимошенко — надто різні у них погляди на економіку, політику й навіть систему влади. Прикро, звісно, що до єдиної опозиційної коаліції так і не долучилися соціалісти, але це вже інша розмова. Йдеться-бо не про Олександра Мороза, а про ставлення до нього — здавалося б, близького партнера по «лівизні» — першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка.

      Петро Миколайович, щоправда, останнім часом вельми активно посипає партнерів по антивладному табору критичними заявами, і до того, що найбільша порція критики дістається представникам коаліції «Сила народу», уже всі, здається, призвичаїлися. А от критика комуністами соціалістів — політичної сили, яку послідовники ідей Леніна вважають до себе найближчою, більше того, навіть вели переговори про висунення спільного кандидата (оскільки кожна сила апріорі бачила в цій ролі свого лідера, нічого з цієї ідеї не вийшло), пролунала досить несподівано.

      Недарма свого часу керівництво СПУ обурювалося: мовляв, підписали угоду про забезпечення чесності виборів, а тут комуністи починають роздавати політичні ляпаси. Товариша Симоненка здивовані сентенції соціалістів не зупинили: днями він знову спрямував зливу критичних звинувачень на адресу Соцпартії та її лідера Олександра Мороза. Цього разу — за співпрацю з Комуністичною партією (оновленою), яка вирішила підтримувати на цих виборах не Петра Миколайовича, а Олександра Олександровича. «КПУ(о) була створена олігархами Шаровим і Пінчуком для боротьби з нами, і на виборах-2002 вони забрали в нас кілька десятих відсотка голосів, — обурюється Симоненко. — А Мороз зараз прийняв їхню підтримку. Товариші, тоді скажіть відверто — ми йдемо на вибори з олігархом Шаровим і зятем Президента Пінчуком!».  Соціалісти подібні звинувачення одразу відкинули, адже підтримки в «оновлених» комуністів вони не просили — з'їзд КПУ(о) ухвалив таке рішення з власної волі. Можливо, й не без «порад» із певного боку, але це вже СПУ не стосується.

      У нещодавньому інтерв’ю «Українській правді» один із найбільш авторитетних соціалістів, Юрій Луценко, висловив обурення тим фактом, що комуністи заходяться критикувати не стільки владний режим чи, скажімо, «буржуазних націоналістів», а соціалістів. «Тому розрахунок можна вести лише щодо здорового глузду рядових симпатиків КПУ», — додає пан Юрій. Але при цьому соціалісти все одно продовжують сподіватися на співпрацю з КПУ...