Словосполучення «опозиційна четвірка», яке ще кілька місяців тому звучало цілком природно й органічно, тепер здається далеким анахронізмом. Зрештою, навряд чи варто було сподіватися на те, що комуністи довго йтимуть пліч-о-пліч із «Нашою Україною» та Блоком Тимошенко — надто різні у них погляди на економіку, політику й навіть систему влади. Прикро, звісно, що до єдиної опозиційної коаліції так і не долучилися соціалісти, але це вже інша розмова. Йдеться-бо не про Олександра Мороза, а про ставлення до нього — здавалося б, близького партнера по «лівизні» — першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка.

Що менше часу залишається перебувати на своїй посаді нашому улюбленому президентові, то більшою сентиментальністю до дорогого Леоніда Даниловича проникаються так звані «носії адмінресурсу» — як на місцях, так і в центрі. Що поробиш — за довгі десять років життя з Кучмою якось уже до нього звикли, пригрілися... Так і хочеться зробити рідному гарантові щось приємне. Або принаймні вберегти від зайвих переживань, як це спробувала зробити харківська влада.

Цього разу в Харкові мовна карта на президентських виборах, схоже, не дотягне до статусу козирної. Днями представники політичних партій регіону спробували зробити розвідку боєм за «круглим столом», але, як не дивно, розійшлися, так і не здійнявши традиційну бурю у склянці.

Передвиборча кампанія без провокацій в Україні — все одно що борщ без буряка. А якщо йдеться про президентські вибори-2004, провокаційних несподіванок варто чекати на кожному кроці. Не уникнув «сюрпризу» й мер Києва, кандидат у президенти Олександр Омельченко.

Напередодні виборів усі політики раптово відчувають потребу поспілкуватися з народом «у глибинці». Однак це не означає, що сьогодні-завтра ви зустрінете у своєму селі чи містечку поважного кандидата у президенти, який, судячи з новин на центральних телеканалах, удень і вночі тільки те й робить, що турбується про народ. Таким кандидатам променади сільськими вулицями ні до чого — їм подавай зігнані всіма можливими засобами адмінресурсу мітинги у найбільших містах України, які можна гордо демонструвати по «своєму» телебаченню як доказ «народної підтримки». Така й підтримка, як кандидатська щирість...