Далеко закону до кругової поруки

Патріотична громадська тиша, що панує на теренах Дніпропетровщини в ці трагічні для України місяці, схоже, «стабілізує» діяльність органів виконавчої влади й правоохоронців. Роками накатані схеми кричущого корупційного беззаконня януковщини також іноді тихо «стабілізуються» в кабінетах тих, хто душею й тілом служив тому режиму й нібито продовжує служити режиму нинішньому. Отже, про безрадісну спадкоємність і впевнену «життєздатність» правоохоронної бездіяльності на колоритних прикладах.

Гiннесс... вiдпочиває

Ми звикли дивуватися подіям, що заносяться до книги рекордів Гіннесса. І часом звикаємо до рекордів корупційних, у тім числі й на міліцейських чи прокурорських «подіумах». Ми кажемо, що втомилися від них. Ми клянемо їх публічно, як рукотворну заразу. Але вона є і є, і, як Фенікс, живуча й неподоланна на будь-якому державному «п’ятачку».

Ось хоча б Кіровський район м. Дніпропетровська — центральний у місті, де на «червоній лінії», окрім легендарного ринку «Озерка», бізнесують десятки потужних фірм і фірмочок. Над ними свого часу й «нависав» відділ боротьби з економічною злочинністю на чолі з начальником, майором міліції Сергієм Штефаном. Ну яка вага в суспільному вимірі начальника такого підрозділу в багатому міському районі? Було б помилкою думати, що мізерна. Ця служива персона свого часу зібралася зі своїми фінансовими «статками» і уклала угоду з ТОВ «Дніпро-Будінвест» на спорудження лишень «коробки» вілли в дніпропетровській Кончі-Заспі — у елітній Обухівці, що омивається водами чарівної Орілі, з мальовничим сосновим бором.

Бюджет будівельної оборудки за договором сягав мільйона ста сімдесяти тисяч ста п’ятнадцяти гривень! Щоправда, свій економічний потенціал на віллу пан Штефан «розсекретив» тоді, коли з райВБЕЗу пересів до Кіровського райсуду на «не престижну» посаду консультанта тодішнього голови суду Геннадія Підберезного. Робоче місце консультанта знаходилося безпосередньо в кабінеті голови, що засвідчує рівень правової довіри й службової кооперації держслужбовців. Які можуть бути секрети у служителя Феміди від консультанта зі стажем роботи в міліції? Тобто над судовими паперами працювали в одне дихання. Як і в одне дихання «закипіло» спорудження хорому.

Освоївшись зі складанням нормативно-процесуальних документів за судовими кримінальними справами, майор-консультант припинив оплату за виконані роботи та придбані в борг за його вказівкою і дорученням будматеріали на обухівському «об’єкті».

Узаконення беззаконня

Щоб засвідчити власну вагу працівника суду, Штефан «конкретно» узявся за «Дніпро-Будінвест». Своя кіровська міліція в жовтні 2010 р. за його «ксивою» моментально порушує кримінальну справу нібито за фактом шахрайства щодо нього з боку будівельного підприємства, що завдало «потерпілому» матеріальних збитків на суму понад 40 тисяч гривень. У цей же день старший слідчий райвідділу лейтенант В. Начиняний направляє подання до суду на проведення обшуку та вилучення будматеріалів на підприємстві ТОВ «Дніпро-Будінвест». Суддя Підберезний своїм ексклюзивним рішенням дав добро на трус із застереженням: його вердикт оскарженню не підлягає.

Нам пояснили в суді, що, за існуючим тоді графіком на жовтень, листопад і грудень в списку суддів, яким надавалося право на розгляд подань органів дізнання, слідчого, прокурора, пан Підберезний не значився. Були й інші порушення законодавства. Ст. 177 КПК України надає право судді санкціонувати проведення обшуку лише в житлі чи іншому володінні особи, а не в офісі та складах підприємства, бо то вже компетенція прокуратури. Суддя, звісно, керувався власним принципом, що для свого консультанта закон є надійним дишлом.

І вже наступної днини з цим судовим рішенням бригада із шести борців із економзлочинами (колишні підлеглі пана Штефана) на позашляховиках та двох «Газелях» прибули до «Дніпро-Будінвесту» вилучати документи, комп’ютерну техніку та нібито «конфліктні» будматеріали — м’яку покрівлю з фурнітурою. «Потерпілий від шахрайських дій» Штефан не забарився з персональною присутністю, щоб особисто контролювати процес узаконеного беззаконня.

— На прохання і за дорученням замовника Штефана ми закупили коштом ТОВ «Дніпро-Будінвест» м’яку покрівлю з фурнітурою на дах, щоб не зволікати з остаточним завершенням договірних робіт, — надає нам відповідну документацію з актами виконаних робіт та відповідними формами, платіжками й довідками керівник підприємства Микола Гадун. — А він вирішив наш трудовий колектив брутально ошукати, тобто вкрасти в нас наше майно...

Після вилучення будматеріалів зі складу підприємства борці з економічними злочинами перевезли й віддали їх пану Штефану «на зберігання» як речові докази. Через неповний місяць кіровська міліція припиняє провадження за кримінальною справою проти «невстановленої особи» за «відсутністю складу злочину». Накатана корупційна схема вочевидь успішно спрацювала.

Шлях до справедливостi

Шлях до законності й невідворотності покарання триває, як не дивно, й досі, вплутуючи й найвищі правоохоронні інстанції. Хоча вже набрала чинності ще з 2012 року постанова Кіровського суду про визнання незаконними дій районних борців із економзлочинами й зобов’язувала повернути незаконно вилучене майно будівельникам. Апеляційна та касаційна інстанції за скаргами майора-консультанта Штефана залишила їх без задоволення.

Тут би й зааплодувати чесності судових органів, якби не одна обставина. Пан Штефан як «потерпілий» знайшов «запасний» варіант і звернувся вже до Дніпропетровського райсуду. Суддя С. Борисов не лише приймає позов (невідомо, на яких законних засадах!), а й виносить рішення на «право власності» С. Штефана на зазначені будматеріали. Самого ж власника ТОВ «Дніпро-Будінвест» суддя забув долучити до слухань чи як сторону, чи як третю особу. Й іменем України задовольняє позовні вимоги майора-консультанта в повному обсязі! Щоправда, апеляційний і Вищий спеціалізований суди скасували цю абракадабру. Але для екс-міліціонера Штефана та обласних міліційних очільників у полковницько-генеральських погонах ця корупційна «ширма» стала якоюсь театральною увертюрою. Високі міністерські вказівки від Захарченка та Авакова розібратися залишилися «під сукном».

Та й це ще не весь «цимус» простої на перший погляд справи: вкрав — поверни, ким би ти не служив, коли є рішення суду, що набрало чинності. Особливо помітний «музичний» супровід у діяльності прокуратури, працівники якої з перших судових слухань намагалися всіляко «припудрювати» міліцейське свавілля, як і з обшуком, так і в подальшому виконанні постанови суду про повернення привласненого майна. Наприклад, кіровський районний прокурор С. Лисенко на запит щодо відкриття кримінальної справи висловився анекдотично, коли офіційно засвідчив, що вона порушена «незаконно та обгрунтовано». І, як кажуть, пішло-поїхало. Вже в.о. прокурора цього району С. Вовк тлумачить: «цивільний спір по суті не вирішено, у зв’язку з чим підстав для передачі вам речей, які були речовими доказами у кримінальній справі №65102088 станом на 05.09.2012 р., не вбачається».

Прокуратура міста та області скарги керівництва підприємства, як мовиться, «мусолить», сподіваючись, певно, що набридне писати їх. Генеральна прокуратура в особі О. Махніцького та прокурора третього наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення В. Хараїма перекидають «за належністю» скарги підприємства на бездіяльність працівників міліції та прокуратури... до Дніпропетровської прокуратури «для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства».

Заступники прокурора області О. Ричка та С. Трускавецький як під копірку «організовують перевірки». З їхніх слів виходить, що нібито державним виконавцем вживаються «відповідні заходи», передбачені законом. Але підстав для вжиття заходів прокурорського реагування «не вбачається».

Невже їм не відомо, що прокуратура ще виконує загальний нагляд за дотриманням законності й невиконання рішення суду, що набрало законної сили, є порушенням чинного законодавства. Неодноразові звернення Миколи Гадуна до Дніпропетровської обласної прокуратури з проханням відреагувати і повернути вилучене в ході розслідування так званої «кримінальної справи» майно залишаються без реагування.

Прокуратура не реагує й на те, що кримінальна справа місцевою міліцією проти М. Гадуна була порушена незаконно. Про це ж свідчать рішення судів усіх рівнів (районного, апеляційного та касаційного), але не вбачає підстав для прокурорського реагування. Як і на те, що вилучені в ході незаконної кримінальної справи матеріальні цінності (на той час вартістю понад 40 тис. грн., а нині — вже понад 100) також не повернуто підприємству всупереч рішенням судів.

Якщо чинуші в погонах покривають інших чинодралів у погонах, стає зрозуміло, чому у панів Олега Рички та Сергія Трускавецького нема «підстав для вжиття заходів прокурорського реагування». І всі при справі, при законі, при погонах із високими зірочками на них, при поважних зарплатах, машинах і кабінетах із кондиціонерами й при круговій поруці. На календарі — літо 2014-го.

«Якщо для Штефана та його міліційно-прокурорських покровителів наша сума нікчемно мала, то для наших трудівників вона досить вагома, — ділиться відчаєм Микола Гадун. — Та й чому ми мусимо терпіти правоохоронне свавілля? Тому й боремося попри всілякі «застереження» й неприховані погрози...»

Гірка суспільна реальність: корупція — не діагноз, а задавнена хронічна хвороба державної влади, що приживається під будь-якою стріхою. І не лишень прокурорською, навіть там, де не «пахне» мільйонами.