Загони добровольців, які воюють проти російських окупантів у зоні АТО, вже найближчим часом поповнять курінь УНСО. Зараз сотні хлопців завершують свій вишкіл у тренувальному таборі на Вінниччині. А потім їх чекає війна — стрільці УНСО окремим підрозділом, зі своїми безпосередніми командирами, будуть долучені до однієї з військових частин Міністерства оборони України. «Наше завдання наразі — сформувати дієздатний підрозділ, тобто курінь (батальйон), у повному штатному складі, — розповідає командир куреня сотник УНСО Олег Ольжич. — Ми не збираємося посилати в зону військових дій невишколених людей, як гарматне м’ясо, що, на жаль, зараз практикується. Бажаючих долучитися до наших лав достатньо. Тому ми навіть обмежили на певний час набір до куреня, більшість охочих записуємо до резерву. Але візьмемо поза чергою патріотично налаштованих артилеристів, саперів, снайперів. Хто гадає тут заробити грошей — помиляється. Підрозділ у нас добровольчий, формується за рахунок пожертв небайдужих громадян, і платні стрільцям поки що не передбачено».
В інструкторсько-старшинському складі куреня зібрані як ветерани УНСО, котрі мають практичний військовий досвід у багатьох «гарячих точках», так і молоді хлопці, які вже понюхали порох у зоні АТО. Ознайомитися з ходом тренувань до Вінниччини приїздить і Юрій Шухевич, головний командир УНСО. «Зараз на сході ми мусимо воювати з тими самими російськими вояками, яких свого часу не добили на Кавказі, — каже Валерій Бобрович, полковник УНСО. — Ще тоді, в 90-х, під час війни у Грузії, вони казали нам: «Хохли, у полон краще не потрапляйте — шкуру дертимемо живцем». Саме тому наша головна мета зараз — аби наші хлопці повернулися додому живі-здорові, у власній «шкурі». І неодмінно з перемогою».