Нова доба. Ісламістська?

Перші в історії Туреччини прямі (всенародні) президентські вибори завершилися тріумфом чинного прем’єр-міністра Реджепа Тайїпа Ердогана. Попри жорстку критику опозиції, Ердоган, який упевнено лідирував упродовж виборчої кампанії, здобув перемогу вже в першому турі.

Згідно з попередніми даними Центральної виборчої комісії, після підрахунку 100% бюлетенів представник правлячої ісламістської Партії справедливості і розвитку здобув близько 52% голосів. Його головного конкурента, 71-річного екс-генерального секретаря «Організації ісламської конференції» Екмеледдін Іхсаноглу, якого як єдиного кандидата від опозиції висунули світські Республіканська народна партія та Партія національної дії, підтримали трохи більше 38% виборців. Третє місце посів 41-річний співголова прокурдської Партії миру та демократії Селахаттін Демірташ — понад 9%.

Як повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс», явка на виборах становила 76% від загальної кількості у 53 мільйони громадян, наділених правом голосу. Проголосувати також могли 2,8 мільйона турків, які мешкають за кордоном, але такою можливістю з них скористалися лише 8,3%.

Президентські вибори можуть стати поворотним моментом в історії Туреччини й зумовити ґрунтовні зміни політичної системи. Новому президенту доведеться зіштовхнутися не так з економічними (у цій площині все досить добре), як із політичними питаннями. У внутрішній політиці головним на порядку денному залишається курдське питання, а ззовні Туреччина опинилася у скрутному становищі у зв’язку з війнами біля своїх кордонів — в Іраку та Сирії. Станом на зараз кількість сирійських біженців, що втекли до Туреччини, вже перевищує мільйон, і подальший їх потік загрожує країні гуманітарною катастрофою.

Після обрання президента на Туреччину чекає перехідний період. Ердоган, який з 2003 року обіймав пост прем’єра і фактично правив країною, тепер прагне перекроїти владні повноваження під прeзидента, урізавши повноваження глави уряду. Хоча відповідних змін до Конституції поки що не запропонував.

Наразі Туреччина залишається парламентською республікою, і президент у ній — значною мірою церемоніальна фігура. Проте Ердоган — не з тих політиків, кого може задовольнити посада без повноважень. Коли він висунувся в президенти, турецькі оглядачі не мали жодних сумнівів у тому, що на країну чекає зміна конституційного ладу.

Окрім того, новий президент не приховує своїх проісламістських переконань. За його правління Туреччина дедалі помітніше рухається від світської держави, яку започаткував «батько нації» Кемаль Ататюрк, до ісламської. «Світська» опозиція нині занадто слабка, щоб цьому протидіяти — за останні 12 років опозиційні політичні сили програли поспіль вісім місцевих і загальних виборів.

У промові, присвяченій своїй історичній перемозі, перший всенародно обраний президент наголосив на важливості замирення між різними політичними силами і пообіцяв «почати новий етап» в історії Туреччини. Свій тріумф Ердоган назвав «перемогою демократії» і закликав «розпочати нову добу соціального замирення», залишивши всі суперечки у «старій Туреччині».