Перед Україною сьогодні стоїть чимало проблем, але я хочу повести мову про мову. Про те, щоб українська мова в нашій країні дійсно стала державною на всій території України, поряд із Державним прапором, Державним гімном і Державним гербом, які є основними атрибутами будь-якої держави.
Чомусь у нас завжди, а особливо тепер, у ці скрутні для України часи, більше піклувалися і піклуються про російську мову для росіян та російськомовного населення, аніж про рідну мову для корінного народу — українську. Ось, наприклад, говорить Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк або Президент Петро Порошенко, яких я дуже поважаю і в патріотизм яких беззаперечно вірю, українською мовою. Дуже добре. Але раптом, звертаючись до населення Донецької та Луганської областей, переходять на російську. Там що — не розуміють української мови? Чи, може, там зовсім немає україномовних громадян? Є, і саме вони ображені цим найбільше. Адже вони і так бояться розмовляти рідною мовою на вулицях, у магазинах чи в громадському транспорті. Вони й так не можуть знайти у своїх містах жодної україномовної газети, а в книгарнях — книжок рідною мовою. А тут іще й найвищі посадові особи розмовляють із ними не державною українською, а знову ж таки російською.
Або про інше. Всім відомо, що в Конституції України записано: Президент України повинен вільно володіти державною мовою. Чому ж тоді реєструють кандидатами в президенти всіляких Царьових, Добкіних тощо, котрі жодного слова українською зроду не промовляли? А тому, що немає механізму перевірки отого знання мови кандидатами. Мені здається, що в новій Конституції цей недолік треба виправити.
А погляньмо на наших лікарів, учителів, вихователів дитсадків, продавців, офіціантів тощо. Усі вони, не кажучи вже про державних службовців та народних депутатів, повинні знати українську мову. Чи так воно насправді? Зайдіть до будь-якого ресторану в Харкові, Дніпропетровську чи в Києві, не кажучи вже про Донецьк та Луганськ, і попросіть меню українською мовою. У кращому випадку вам скажуть, що немає, а в гіршому — ще й вилають та пошлють до Львова. І це на 23-му році незалежності України!
Отож у мене велике прохання і до новообраного Президента, і до Верховної Ради України робити якнайшвидше все можливе для того, щоб українська мова в Україні стала дійсно державною, бо без мови немає народу. Згадаймо, що в Біблії написано: спочатку було Слово.
Інна ЗУБКО,
вчителька-пенсіонерка
Ромни, Сумська область