Мольба
Ще в дитинстві тримали в руках
Іграшкові смішні пістолети,
І не чули про ПЗРК,
І не знали про бронежилети.
Там, в дитинстві, — зелена трава,
Дощик кожну травиночку вимив.
Кожен хлопчик героєм ставав,
І усі залишались живими...
Це ж хлоп’ята, ну що їм війна,
Та війни вже ніколи не буде...
І ніхто з тих хлоп’яток не знав,
Що війна їм стрілятиме в груди.
І ніхто з них не мріяв, ніхто
Про дарунок з надійної броні.
Так судилося: в зоні АТО
Ці хлоп’ята стоять в обороні.
А вмирати не хоче ніхто,
І немає жилетів із броні.
Так судилося: в зоні АТО
Мир боронять бійці безборонні.
А в дитинстві — зелена трава,
Мирні небо й земля, мирний ранок.
Кожний хлопчик героєм ставав,
Не бували смертельними рани.
Готували мами для синів
Борщ, вареники з сиром, котлети.
А сьогодні сини — на війні.
Дайте хлопчикам бронежилети!
Не зелена — кривава трава,
Сни і мрії додому втікають,
Серце пише трагічні слова:
Наші хлопчики кров’ю стікають!
Сильні, ситі несуть співчуття,
Що їм біль — в них здобутки і злети.
Дайте хлопчикам шанс на життя —
Подаруйте їм бронежилети!
Надія КМЕТЮК
Коломия