Президент Росії Путін, який представляє себе великим знавцем історії, продовжує зомбувати населення своєї країни. Полковник КДБ у ленінському стилі бреше всьому світові, які області України входили до складу Російської імперії.
Московія завжди була вічним злочинцем і зрадником власних домовленостей. Московський цар Олексій Михайлович, рятуючи Московію від Польщі, просив військового захисту в Богдана Хмельницького. Не Богдан поїхав у 1654 році в Москву просити військового захисту, а боярин Бутурлін приїхав в Україну по допомогу від Польщі. (До речі, навчаючись свого часу в Ленінграді, я не зустрів жодного москвина, який би знав, хто був представником військового договору (бо саме таким він був) у 1654 році від Московії). У 1667 році, односторонньо розтоптавши Переяславську угоду, Московія загнала в спину Україні іржаву московську сокиру, уклавши з Польщею Андрусовську угоду про розподіл України по Дніпру: Лівобережна Україна переходила до Московії, а Правобережна — до Польщі. Відповідно, полковник КДБ повинен знати, що Західна Україна — це вся територія правого берега Дніпра.
Тепер кілька речень про історію України — Київської держави з центром у Києві, яка була могутньою державою та існувала вже з ІХ сторіччя, хоча початок її сягає в далеке минуле. До Києва прибували не тільки купці, а й посланці володарів інших країн, ремісники і християнські проповідники-місіонери. Руські (київські) війська ходили в походи за межі своєї країни. Це було ще за князя Аскольда, який вирішив стати християнином і прийняв при хрещенні ім’я Микола.
Князь Ігор ходив походами на Візантію, а після другого походу в 944 р. підписав із греками мирний договір. Ця угода важлива не тільки як доказ сили Київської Русi, з якою повинна була рахуватися могутня Візантійська імперія. Після смерті князя Ігоря його дружина, княгиня Ольга, прибула до Царграда, де прийняла святе хрещення від самого Константинопольського патріарха, взявши після таїнства ім’я Єлена, а хрещеним батьком був імператор Костянтин Багрянородний.
Син Ольги та Ігоря Святослав був войовничим, усе своє життя провів у походах. Християнську віру він не прийняв, аби з нього не сміялися воїни його дружини. Проте вже син Святослава, Володимир, змінив прадідівську язичницьку віру на християнство, але зробив це шляхом завоювань, пішовши для цього походом на Тавриду і взявши грецьке місто Херсонес (або Корсунь по-українськи), що недалеко від нинішнього Севастополя.
Звідси він направив послів до грецьких імператорів Василія і Костянтина з попередженням: якщо вони не віддадуть сестру свою Анну за нього заміж, то він захопить Візантію. Імператори погодилися з однією умовою — Володимир прийме хрещення, адже царівна — християнка. У той час великий князь захворів на очі й осліп. Анна порадила чимшвидше похреститися. Під час хрещення, коли єпископ поклав на Володимира руку, той прозрів і сказав: «Тепер я пізнав істинного Бога!». Під впливом цього Божественного чуда його воїни також охрестилися. Ось коли Крим увійшов до складу Київської держави — України.
Назва держави «Україна» значиться в татарському літописі 1241 року в перерахуванні завойованих держав і земель. Історично підтверджено, що держава Україна — земля козаків — існувала по обидва боки Дніпра. Так, французький купець Матіель їздив у 1580 році в Туреччину, склав карту України по обидва береги Дніпра. Його карта нині зберігається в Парижі, в Національній бібліотеці Франції. Є карта України, зроблена Левассером де Бопланом в 1650 році, як землі козаків, що лежить по обидва боки Дніпра. Є ще карти України італійського космографа Коренетті (зберігається в Національній бібліотеці Парижа); італійських майстрів (1697 р.), що зберігається в бібліотеці м. Оломоуц, Чехія; карта, зроблена в 1681 р. фон Берге (зберігається в Берліні у відділі Пруської держави). Є ще чимало карт, зроблених у ХVІІІ столітті і які зберігаються в різних державах Європи, Близького та Далекого Сходу, на яких держава Україна по обидва боки Дніпра — це земля вільних козаків.
На півночі тоді існувала Московія, утворена як татарський улус, який населяли напівдикі угро-фінни. Вони називали себе московітами. До речі, їхні нащадки сьогодні ображаються, коли їх називають їхньою історичною назвою.
Полковникам КДБ потрібно знати власну історію, познайомитись із Повним зібранням законів Російської імперії за 1781, 1796, 1802 рр., в яких йдеться про назву «Малоросія», яка була приклеєна до Полтавської та Чернігівської губерній.
Німці порадили царю Петру І перейменувати Московію на Росію, а самі називали її «Русланд». За їхньою порадою, у 1713 р. цар перейменував свою державу на Росію, а московитів — на «русскіх», столицю ж свою назвав на німецький штиб «Санкт-Петерсбург».
Французький історик Лесюр писав свою L’Hastoire dee Cosagues в 1812 р. за документами французького міністерства закордонних справ, уживаючи всюди назву «Україна». Він писав, як після Полтавської битви цар Петро І, Шереметьєв, Меншиков та інші московіти мучили, катували, знущались над українським населенням (згадаймо бодай винищення всього населення Батурина. — Ред.), над жінками і дітьми. На стор. 485 Лесюр писав, що безжалісний до українців цар мав спрагу крові всієї нації. Історик також зазначав, що жорстокістю перейнята вся московська раса, тому і цар у них такий. Ця жорстокість московітів-руських була виявлена в Криму, коли війська Білої армії покидали півострів. Командувач революційної армії більшовик Фрунзе пообіцяв: ті, хто складе зброю, будуть помилувані. Натомість офіцерам Білої армії по живому тілу вирізали погони, а на ногах вирізали генеральські лампаси. Скрізь лежали тіла розстріляних військових білогвардійців, цивільних чоловіків, жінок, дітей. Про це є чимало свідчень.
Спадкову насолоду від знущань над беззахисними ми спостерігаємо і сьогодні: російські окупанти в Криму для власної насолоди надрізають живим людям вуха, на Донеччині розпорюють животи і ще живих топлять. Ось що ми маємо сьогодні в цивілізованому світі.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
