І «мавританський газон»...

06.08.2014

Мегаполіс із його принадами і зручностями залишився позаду, і ви поринаєте у середовище, яке називають country. Це «Маєток» — своєрідне утворення на мапі Кіровоградщини. На околиці містечка Петрового стояла всіма забута зведена ще 1905 року будівля школи. Один із її колишніх учнів підприємець Іван Жилка відновив занедбане приміщення, перетворивши його на готельно-розважальний комплекс із мальовничою садибою і садом. Доріжки і майданчики, викладені «фемом», акуратний газон, басейн, бунгало... Що ще треба, аби відпочити від суєти цивілізації?

«Ви помітили, — показує свої «володіння» Іван Жилка, — оцю смужку майже дикого травостою уздовж паркану? Це мавританський газон, якого не торкалися ножиці садівника. Маври свого часу практикували таке поєднання вишуканості з дикою природою. Отам у будяках та інших колючках можна зустріти їжака...»

А ввечері пролунав несподіваний дзвінок у номер: «Негайно до басейну!» Видовище було дивним і дещо курйозним: з-під «фему», який підступав до ще не довершеного басейну, стирчала... змія!

«Треба визволяти мешканця мавританського газону», — сказав Іван Павлович. Однак спроби спонукання метрового вужа вилізти з-під «фему» самотужки були марними. Коли підважили ломиком одну з цеглин, виявилося, що собі на біду під «фемовим» покриттям поробили нори ропухи. Одну з них і запримітила рептилія: наздогнала жертву прямо в норі й, частково заковтнувши її, не змогла вилізти. Ми допомогли вужеві, хоч і шкода було ропухи... Звісно, це був не бій анаконди з ягуаром, але все-таки — екстрим...

«Маєток», за задумом кіровоградських ентузіастів зеленого туризму, доцільно зробити кінцевим пунктом нового туристичного маршруту, який включає низку цікавих об’єктів на теренах Петрівського району. Зокрема, можна відвідати могилу «капітана Запорозького війська» Сави Самодриги. Увінчана монументальним восьмикінечним хрестом, вона височіє на крутому кам’янистому березі Інгульця. Хоча село Іскрівка славне не лише козацькою могилою. Найвідоміший його об’єкт — джерело священномученика Миколая Іскрівського, яким опікується місцевий Хрестовоздвиженський православний храм. Отець Миколай, учень і послідовник Іоанна Кронштадтського, по-мученицьки загинув від рук безбожників 2 жовтня 1919 року. Нині вода, що б’є з-під кам’янистого ґрунту, вважається цілющою. Паломники, які шанують іскрівську православну святиню, і є поки що основними гостями «Маєтку» у Петровому.

Сам «Маєток» потроху стає авансценою для культурно-просвітницьких заходів районного і навіть обласного масштабу. Таких, як свято квітів або виставка виробів народних майстрів, конкурс «Таланти твої, Петрівщино», свідками фіналу якого ми стали.

Збагатити маршрут могло б і відвідання могили провидиці Юліти Педан на цвинтарі у Петровому. На Кіровоградщині далеко не всі обізнані з біографією петрівської Ванги. Зокрема, Юліта Педан (1887-1955) під час Другої світової війни начебто мала аудієнцію з Йосипом Сталіним і порадила вождеві, що треба зробити для перемоги над ворогом. На жаль, те, що ми побачили на цвинтарі, не відповідало описам у деяких публікаціях: мовляв, завдяки масовому паломництву не заростає народна стезя. Насправді поховання більш ніж скромне, а «стезю», чи то пак, шлях для туристів, бодай такий, як у Іскрівці, організаторам справи ще належить прокласти...

  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>