Мегаполіс із його принадами і зручностями залишився позаду, і ви поринаєте у середовище, яке називають country. Це «Маєток» — своєрідне утворення на мапі Кіровоградщини. На околиці містечка Петрового стояла всіма забута зведена ще 1905 року будівля школи. Один із її колишніх учнів підприємець Іван Жилка відновив занедбане приміщення, перетворивши його на готельно-розважальний комплекс із мальовничою садибою і садом. Доріжки і майданчики, викладені «фемом», акуратний газон, басейн, бунгало... Що ще треба, аби відпочити від суєти цивілізації?
«Ви помітили, — показує свої «володіння» Іван Жилка, — оцю смужку майже дикого травостою уздовж паркану? Це мавританський газон, якого не торкалися ножиці садівника. Маври свого часу практикували таке поєднання вишуканості з дикою природою. Отам у будяках та інших колючках можна зустріти їжака...»
А ввечері пролунав несподіваний дзвінок у номер: «Негайно до басейну!» Видовище було дивним і дещо курйозним: з-під «фему», який підступав до ще не довершеного басейну, стирчала... змія!
«Треба визволяти мешканця мавританського газону», — сказав Іван Павлович. Однак спроби спонукання метрового вужа вилізти з-під «фему» самотужки були марними. Коли підважили ломиком одну з цеглин, виявилося, що собі на біду під «фемовим» покриттям поробили нори ропухи. Одну з них і запримітила рептилія: наздогнала жертву прямо в норі й, частково заковтнувши її, не змогла вилізти. Ми допомогли вужеві, хоч і шкода було ропухи... Звісно, це був не бій анаконди з ягуаром, але все-таки — екстрим...
«Маєток», за задумом кіровоградських ентузіастів зеленого туризму, доцільно зробити кінцевим пунктом нового туристичного маршруту, який включає низку цікавих об’єктів на теренах Петрівського району. Зокрема, можна відвідати могилу «капітана Запорозького війська» Сави Самодриги. Увінчана монументальним восьмикінечним хрестом, вона височіє на крутому кам’янистому березі Інгульця. Хоча село Іскрівка славне не лише козацькою могилою. Найвідоміший його об’єкт — джерело священномученика Миколая Іскрівського, яким опікується місцевий Хрестовоздвиженський православний храм. Отець Миколай, учень і послідовник Іоанна Кронштадтського, по-мученицьки загинув від рук безбожників 2 жовтня 1919 року. Нині вода, що б’є з-під кам’янистого ґрунту, вважається цілющою. Паломники, які шанують іскрівську православну святиню, і є поки що основними гостями «Маєтку» у Петровому.
Сам «Маєток» потроху стає авансценою для культурно-просвітницьких заходів районного і навіть обласного масштабу. Таких, як свято квітів або виставка виробів народних майстрів, конкурс «Таланти твої, Петрівщино», свідками фіналу якого ми стали.
Збагатити маршрут могло б і відвідання могили провидиці Юліти Педан на цвинтарі у Петровому. На Кіровоградщині далеко не всі обізнані з біографією петрівської Ванги. Зокрема, Юліта Педан (1887-1955) під час Другої світової війни начебто мала аудієнцію з Йосипом Сталіним і порадила вождеві, що треба зробити для перемоги над ворогом. На жаль, те, що ми побачили на цвинтарі, не відповідало описам у деяких публікаціях: мовляв, завдяки масовому паломництву не заростає народна стезя. Насправді поховання більш ніж скромне, а «стезю», чи то пак, шлях для туристів, бодай такий, як у Іскрівці, організаторам справи ще належить прокласти...