Остання з роду Скоропадських

Портрет жінки з траурною стрічкою, поряд свічка та ікона — у Музеї гетьманства вшановують пам’ять Олени Отт-Скоропадської, доньки українського гетьмана Павла Скоропадського. Остання представниця гетьманського роду пішла з життя 4 серпня у Швейцарії. Все своє довге життя гетьманівна прожила далеко від Батьківщини, переважно у Швейцарії та Німеччині, проте, починаючи з 1991 року, щорічно відвідувала Україну. Останні три роки життя вона провела у хоспісі, не спілкуючись ні з ким, окрім рідних.

Олена Скоропадська була шостою дитиною у сім’ї гетьмана, який мав трьох дочок і трьох синів (один із них, Павло, помер у трирічному віці). Фінансове становище родини було скрутним, тож, отримавши атестат, замість продовжувати навчання вона пішла працювати. Першим підробітком був продаж сосисок і ковбас, згодом дівчина влаштувалася секретаркою спочатку в туристичне бюро, потім — науковий інститут, адвокатура, меблева фабрика.

1991 року Олена разом зі своїм чоловіком, Людвігом Оттом, директором найбільшого у Швейцарії видавництва Tagesanzaiger, вперше відвідала Україну. Досі в’їзд забороняла радянська влада, адже Скоропадські вважалися ворогами народу, розповіла директорка Музею гетьманства Галина Ярова. Відтоді вони приїздили сюди фактично щороку. До Києва пані Олена передала всі гетьманські архіви, а в 2004-му в Музеї гетьманства презентувала книжку спогадів про життя родини за період 1919—1945 років «Остання з роду Скоропадських».

«Пані Олена приділяла увагу різним інституціям, наприклад, Музею Збройних сил України, Музею історії Києва, нашому музею — всюди, де цікавилися постаттю її батька. Саме від неї ми найбільше дізналися про останнього гетьмана. Вона давала відповіді на всі запитання щодо її роду, а ще подарувала нам свої речі, портрети гетьмана і його печатку», — каже Галина Ярова.

Олена називала себе «останньою з роду Скоропадських», оскільки не вважала, що її діти та внуки зможуть очолити Гетьманський рух. Позаяк виховані не українцями, а швейцарцями, і є демократами, а не монархістами. Та й в України має бути свій шлях. «Ідея гетьманства неактуальна для сьогоднішньої України. Їй найперше слід навчитися демократії і здобути той політичний досвід і відповідальність, які є в демократичному суспільстві. Інша справа, що людей треба виховувати в дусі прогресивного консерватизму, що його сповідував мій батько. Це добра ідеологія, бо вона дає людині опору і коріння», — розповідала пані Олена в інтерв’ю «УМ» у 2011 році.

«Я з нею познайомилась 1993-го. Вона була прекрасною людиною, сімейною, доброю, щирою. Пані Олена дуже переживала за Україну і дуже хотіла,щоб ми стали на ноги», — згадує Галина Ярова. Запам’ятаймо її такою і ми.