Іллі Рєпіну вже було за вісімдесят, коли він взявся писати останню у своєму житті картину «Гопак». Безсилий хворий художник, якому через фінансову скруту бракувало коштів навіть на фарби, здивував яскравістю обраних кольорів і щасливими усмішками своїх героїв. Майстер ніби подумки повернувся до своїх витоків, черпаючи в них силу, бо виріс на героїчних епосах запорізької вольниці, якими вголос зачитувався його батько — військовий поселенець невеликого повітового містечка під Харковом.