Численні зоозахисні організації Львова роками воюють із комунальним підприємством «Лев». Підприємство займається безпритульними тваринами у місті. Офіційно до його функцій входять: відлов безпритульних тварин, стерилізація, кастрація, хірургія, вакцинація та терапія. Благородна, здавалося б, справа, без якої таке європейське місто, як Львів, обійтись не може. Але чи не всі зоозахисні організації Львова звинувачують підприємство у жорстокому поводженні з тваринами.
«Лева» звинувачували не раз: господарі тварин стверджували, що в ЛКП у людей, які хотіли забрати собі тварину, вимагали гроші, зоозахисники переконували, що підприємство продає собак на собачі бої та підзаробляє, виловлюючи безпритульних тварин по всій області.
Останньою краплею стала історія, що трапилася наприкінці минулого року, від якої волосся на голові стає дибки. Колишній працівник установи розповів про масові вбивства тварин на підприємстві. Чоловік довго вагався, бо розповідати щось перед журналістами не хотів, але те, що бачив на власні очі, розповів віце-президенту Західноукраїнського товариства захисту тварин Юрію Микитюку.
«Тварин убивали жорстоко, — розповідає Юрій Микитюк. — Котам скручували голови, а цуценят топили. Найбільше на підприємстві — безпритульних собак. Те, що вони називали «евтаназією», в цивілізованій країні неприпустимо. Спочатку собаці вводили снодійне, а потім, коли вiн починав засинати, кололи в серце смертельний і дуже болючий укол — магнезію. Але найчастіше снодійного не було, тож собак забивали металевою трубою: хтось тримав, а інший із силою бив по шийному хребцю. Якщо тварина не помирала, то її додушували зашморгом».
За словами того ж свідка, на території підприємства утворився великий могильник. Зоозахисник привів із собою телевізійників, тільки тоді вдалося потрапити на територію. Юрій Микитюк знайшов труп собаки в тому ж місці, на яке вказав колишній працівник.
«Навіть копати довго не довелось, — пригадує зоозахисник. — Кілька лопат землі — і натрапив на напівзогнилий труп собаки. І нема сумнівів, що в тому могильнику не один собака захоронений. Там усюди земля така масна, як на цвинтарі».
У чергових коментарях чиновники міської ради переконують, що в міста немає можливості утримувати безпритульних тварин і на підприємстві собак тримають лише тиждень, якщо песика за той час ніхто не забере, то його мають «гуманно усипити». А трупи тварин відвезти на Жовківський утилізаційний завод.
«На підприємстві були навіть спеціальні дні страт, — продовжує пан Микитюк. — За словами колишнього працівника, страти відбувалися з наказу директора і часто на очах в Олега Юзьківа, головного ветеринарного лікаря області».
Опісля скандалу з могильником тодішній директор підприємства Роман Гарматій звільнився, адже, здавалося б, факти жорстокого поводження з тваринами були очевидні. В міській раді створили комісію, яка б мала все перевірити, а міліція навіть порушила кримінальне провадження.
А потім почався Майдан, і у Львові громадськість якось забула про безпритульних тварин і ЛКП «Лев». Лише згодом було з’ясовано, що зорганізована міською радою комісія... НІЧОГО не знайшла. Як, зрештою, і міліція, де кримінальне провадження закрили майже одразу.
Зрештою зоозахисні організації вирішили нагадати про проблему міському голові та прийшли вимагати справедливості під стіни міської ради. Західноукраїнське товариство захисту тварин, Львівське товариство захисту тварин, ГО «Екологічний опір», товариство захисту безпритульних тварин «Лакі» — усі вони разом із чотирилапими улюбленцями зайшли у кабінет бургомістра. Люди вимагали: призначити на посади ветеринарного лікаря Львова та директора ЛКП «Лев» більш людяних кандидатiв; скасувати план відлову в місті тварин та повністю скасувати відлов по області, допоки не буде збудовано великого притулку, адже стільки собак у Львові прилаштувати нереально і їх банально вбивають; скасувати плату за отримання собаки в ЛКП «Лев» (майже 100 грн.) та зменшити ціну на стерилізацію (у Львові вона 450 грн., тоді як у Києві — 250 грн. за самку і 150 за самця); дозволити встановити камери відеоспостереження в ЛКП «Лев»; зробити доступ на підприємство повністю відкритим; зареєструвати наглядову раду, яка б мала безпосередній вплив на прийняття рішень у цій царині; пропустити на сесію ухвалу про статус вільних котів, яка успішно пройшла громадські слухання.
«Андрій Іванович уважно нас вислухав і пообіцяв, що наші вимоги будуть виконані, — розповідає зоозахисник. — А наприкінці пожартував: «А якщо чиновники не виконають, то будуть замість цих собак у клітках сидіти» (ми розклали перед ним фотографії собачок у клітках на підприємстві). У нас навіть зажевріла надія, що щось може дійсно змінитися».
Але надія жевріла недовго, бо вже наступного дня на підприємстві оголосили карантин — начебто запідозрили сказ. «Такою ж тактикою користувався попередній директор підприємства, — пояснює Юрій Микитюк. — Оголошується карантин і є місяць, аби законно не пускати нікого на підприємство. Саме стільки роблять аналіз на сказ».
Водночас зоозахисникам розповіли, що на підприємстві за дуже загадкових обставин померли дві собаки. Наступного дня зоозахисник Юрій Микитюк, який самотужки утримує маленький притулок для безпритульних тварин, отримав есемеску з телефона теперішнього директора підприємства «Лев» Ігоря Марківа з, м’яко кажучи, двозначним змістом, який iз французької перекладається «на війні як на війні».