Ось таким ми забирали півторамісячного Оскара з Нових Санжар. (автора.)
«Хочу собаку!» — дружно волали мої дітлахи напередодні кожного з власних днів народження. Животинка у квартирі, та навіть і в будинку, — не іграшка. Вона хоче їсти, справляти природні потреби, з нею треба проводити час не тільки тоді, коли заманеться... Моє залізне «ні!» лунало у відповідь без тіні сумніву багато років. Аж доки минулої осені син не знайшов в iнтернеті фотопропозицію з цуценятами Бернського зенненхунда. Їх було шестеро: четвірка волохатих колобочків-дівчаток і два головастих хлопчики у велично-незворушної мами Ельми. Знайомитися поїхали аж на Полтавщину, до Нових Санжар. Оскар вибрав Мишка сам: підійшов, обнюхав і діловито приліг у позі сфінкса біля синових ніг. Усім своїм виглядом дав зрозуміти сестрам і братику, «хто в хазяїна хазяїн».
Після дотримання необхідних для маленького аристократа процедур з ідентифікації, вакцинації і чіпування песик потрапив до Києва вже майже у півторамісячному віці. Господарка Ельми, Наталя Скирда, яка вихованням Бернських вівчарок займається серйозно і відповідально, дала нам необхідні настанови і тривалий час консультувала в телефонному режимі. Але в березні Оскар, який на той час переселився з теплої кухні до вольєра і радісно бігав на прогулянки до прилеглого лісу, раптом захворів. Він ще міг жваво підстрибнути, коли хтось підходив до його помешкання з прогулянковим повідком, але одразу по тому стомлено лягав біля ніг і сумно дивився знизу вгору, навіть не озираючись на миску зі свіжим кормом. У ветклініці, куди ми привезли кволого песика, діагноз поставили одразу: «Він у вас гуляє по лісу? 95 відсотків — бабезіоз...» Доки брали аналізи й ставили крапельниці, спостерігала зміну настроїв ветлікарів та їхніх помічників у клініці: зосереджений ентузіазм після кількох тихих перемовин на деякий час розбавився стримуваним болем, гнівом і схованими сльозами медсестри. «Приспати...» — неголосно промовив у телефонну трубку чоловік у зеленому халаті. За кільканадцять хвилин він суворо запитав мене, не підіймаючи очей від папірців із результатами аналізу крові: «Бабезіоз лікувати будете?» — «Звичайно!» — «Лікування доволі дороге. Навіть на перші 2-3 дні ліки, без яких ми його не витягнемо з хвороби, коштуватимуть кілька тисяч гривень. Ви готові до таких витрат?» — «Чому ви запитуєте? Давайте швидше все, що потрібно! Він же зовсім дитина!» Лікар уважно подивився на наше багатодітне сімейство, злякано скупчене біля входу в маніпуляційну, зітхнув. «Не хвилюйтеся, вилікуємо вашого Оскара. Тільки наступного разу привозьте собаку одразу, як тільки з’являться перші ознаки хвороби».
Оскар тиждень лікувався у стаціонарі. Потім ще два тижні ми ставили йому уколи вдома, з інтервалами підвозячи на крапельниці. Коли аналізи вирівнялися і нас «виписали», санітарка по секрету розповіла: напередодні нашого першого візиту довелося приспати дворічного породистого пса-красеня з бабезіозом. Господар-депутат, дізнавшись, що лікування триватиме до двох місяців, навіть не зайшов попрощатися з недавнім домашнім улюбленцем: «Навіщо мені хворий собака? Я іншого куплю».
А наш Оскар вилікувався. Купили ми йому спеціальний нашийник, збризкуємо перед лісовою прогулянкою водою з оцтом, але кліщів ні-ні та й вишукуємо поміж довгою шерстю. Тепер знаємо: від паразитів-кровопивць не застрахований жоден пес. Тому — будьте уважні, вчасно ставте діагноз і призначайте лікування!
Бабезіоз собак дуже поширений. Середнє значення захворюваності сягає 7-10% від кількості обстежених собак. Пік екстенсивності інвазії припадає на травень (25-30%). У більшості випадків захворювання протікає в гострій формі з наявністю характерних клінічних ознак: підвищення температури тіла до 41-42 градусiв, пригноблений загальний стан, анемія видимих слизових оболонок, інтоксикація, нервових явищ у вигляді парезів, закидання голови, судоми. При несвоєчасному наданні допомоги або за її відсутності ймовірність летального результату наближається до максимальних показників. У поодиноких випадках у собак відзначається перехід захворювання в хронічний перебіг, формується нестерильний імунітет або преімунізація до того виду збудника, який викликав захворювання. Переносять хворобу зазвичай лісові кліщі.
Про древню традицію випускати з кліток птахів на свято Благовіщеня, напевно, чули всі. А от мені все ж таки хотілося б розповісти про хлопця, який не тільки випускає птахів із кліток, а ще й попередньо лікує їх скалічені тіла та крила. Дмитру Максименку лише 21 рік, але своєю незвичайною волонтерською діяльністю він займається вже більше семи років. >>
Двадцять років тому колишній киянці, яка довгий час мешкала y Європі, Тамарі Тарнавській вперше на теренах СНД вдалося зареєструвати Міжнародне товариства захисту тварин SOS. Тоді за кілька років силами організації було закрито міську «шкуродерню» та відкрито на її місці притулок для безпритульних тварин. Не без участі товариства в Україні з’явився Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження». >>
Ця історія встигла обрости стількома пікантними подробицями, що може претендувати на справжній детектив. Тут є все — і звалені в купу «жертви», і зацікавлені сторони, і навіть відкрите кримінальне провадження. >>
За ті півтора року, поки триває воєнне протистояння на сході нашої країни, меценат із Генічеського району Олексій Гетта прихистив у своєму сафарі-парку більше ста п’ятдесяти тварин із цирків та приватних зоопарків. Леви, ведмеді та інші тварини, як і люди, стали біженцями із зони АТО на сході України. >>
Зоозахисники Львівщини б’ють на сполох. Вони вже не перший рік намагаються визволити двох бурих ведмедів, які живуть у собачому розпліднику і яких використовують як живі «тренажери» для нацьковування мисливських собак. «Три роки тому до нас звернулися мешканці села Брониця Дрогобицького району. Власне там, неподалік, і розташований розплідник лайок «Енейко», — розповідає представник Асоціації зоозахисних організацій України Марія Трунова. >>
Скандально відомий директор Київського зоопарку Євген Кирилюк написав заяву про звільнення. Про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив радник голови КМДА Дмитро Білоцерковець. Щоправда, у прес-службі Київського зоопарку, куди «УМ» звернулася по офіційний коментар, цю інформацію не підтвердили і не спростували, порадивши надіслати інформаційний запит на ім’я начебто вже звільненого директора. >>
