АРТ-обстріл

Сьогодні у Львові в Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури, який знають як Палац Сапіги на вулиці Коперника, 40а, відкривається мандрівна виставка «Митці — воїнам». У ній візьмуть участь понад 70 художників, котрі пожертвували свої роботи на благодійний аукціон із метою збору коштів для допомоги українським солдатам.

Аукціоне, скажи, хто у світі найдобріший, найблагородніший і найчутливіший

Ідея створення цього проекту належить славному на весь Майдан львівському художнику Леву Скопу. Він із листопада по березень відстоював права честі й гідності українців на головній площі столиці. Притому жодного дня не забував, що насамперед є художником, іконописцем. Удень ходив на протести під Раду, Кабмін, а вечорами просто на Майдані, у наметі, на дошках, які знаходив на барикадах або десь на вулиці в центрі Києва, малював лики святих і роздаровував своїм побратимам. Михайлу — архангела Михаїла, Гриші — святого Григорія, Володці — князя Володимира. Його девізом було і залишається: кожному майданівцю і воїну — по святому.

Навесні, приїхавши з обпаленими легенями з Києва до Львова, Левко Скоп зустрівся у соборі Святого Юра з колишніми майданівцями, а тепер уже бійцями Національної гвардії, які повернулися у першу відпустку. Хлопці розказували про жахи війни і катастрофічний брак медикаментів, військового спорядження. Левко чим міг — уже допоміг, виніс iз дому всі фінансові заощадження, але у такій ситуації не дозволив собі залишатися осторонь. Так художник разом із воїнами задумали благодійний проект «Митці — воїнам». Левко звернувся до всіх своїх колег-митців, попросив приєднатися до акції. Ті з охотою зголосилися. Бо теж раді допомогти українській армії, але грошей катастрофічно бракує. Останні півроку, а то й більше, арт-ринок в Україні практично мертвий. Роботи пишуться, та мало хто з колекціонерів робить вибір на їх користь. І це зрозуміло, адже, коли свистять кулі, не до картин. Та не слід забувати, що колекціонування — це не тільки демонстрація хорошого смаку і залюбленості у мистецтво, а також вигідне капіталовкладення. Можна сьогодні купити роботу за 500 гривень, а через 20-30 років продати її за 500 тисяч євро.

Якби художники брали участь у звичайній комерційній виставці, тоді нічого дивного не було б, коли б на неї прийшли кiлька зівак із порожніми кишенями. Та у цьому випадку з боку митців — це дуже благородний вчинок. Виграють тільки колекціонери, давні і ті, які давно мріяли розпочати арт-бізнес. З одного боку, вони вкладають кошти у твори мистецтва, а з іншого — допомагають армії.

Слід зазначити, що на виставці «Митці — воїнам» представлені одні з найкращих художників України. Якби сьогодні був мирний час, без економічної кризи, їхні картини розходилися б як гарячі пиріжки.

Позаяк виставка проходитиме у Львові, першість належить галицьким маестро. Західну Україну представляють майстер пост-поп-арту Сергій Махніцький, міфотворець Галичини Володимир Костирко, художник імпровізації, символістських сцен, асоціативних пейзажів та концептуальних портретів Сергій Савченко, живописець, графік, сценограф, майстер художньої кераміки Ярослав Данилів, один із найвідоміших поціновувачів образу козака Мамая Орест Скоп, реставратор у Національному музеї Львова і художник у театрі Курбаса Андрій Гуменюк, один iз найуспішніших комерційних художників України і, можливо, найхолодніший естет Володимир Богуславський, класик сучасного авангарду Микола Андрущенко, графік, фотограф і живописець Тарас Дідула, скульптор Петро Старух та багато інших.

Київ презентують творець фантастичних, часом психоделічних, образів і символів Богдан Задорожний, перший в Україні художник-«жлобіст» Іван Семесюк, арт-група «Євростандарт» (художник-дизайнер  Андрій Зелінський, представник українського необароко, один iз лідерів «української нової хвилі», один із 25 найуспішніших митців у  рейтингу Forbes Олег Тістол, засновниця дніпропетровської галереї-книгарні «Чорна ящірка» Алла Рибіцька).

Долучаються також художники з української діаспори: Едік Бєльський (Любляна, Словенія), Олександр Гейдек (Мюнхен, Німеччина), Ірина Шух (Кишинів, Молдова). Свою лепту в благодійний проект також внесли арт-галереї. Так, галерея ІсonArt (Львів) запропонувала твори Олега Денисенка, Олександра Антонюка, Остапа Лозинського, Уляни Нищук-Борисяк, Олександра Бриндікова. «Я-Галерея» (Київ) передала твори своїх митців: Ігоря Яновича, Антона Логова, Олега Грищенка, Альбини Ялози, Юрія Денисенкова і Микити Кравцова.

Налітай, розбирай

Виставка «Митці — воїнам» єдиним Львовом не обмежиться. У Палаці Сапіги вона проходитиме два тижні. Першого серпня о 17.00 всі бажаючі можуть прийти на справжній аукціон, на якому найкращі роботи підуть із молотка. Як розповіла «УМ» одна з організаторів проекту, художниця Тетяна Думан, у рамках виставки відбудеться два аукціони: класичний і тихий. Під час першого, на якому лоти виноситимуть перед шанованою публікою, мистецтвознавці розповiдатимуть про цінність, а далі розпочнуться азартні торги, які обірве стук молотка і вигук модератора: «Продано!». Тихий аукціон розрахований для тих, хто не любить персонально торгуватися або не встигне першого серпня на виставку. Суть такого продажу полягає в тому, що хтось прийде в Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, вподобає собі роботу і напише на прикріпленому аркуші під її стартовою ціною, наприклад, плюс 100 гривень від такого-то пана. Якась пані теж вибере ту саму роботу і додасть 200 гривень. І так торги триватимуть до останнього дня виставки. Після цього організатори передадуть благодійнику роботу, за яку він запропонував найвищу ставку.

Але якщо немає можливості поїхати до Львова, не біда. Організатори створили спеціальну сторінку у «Фейсбуці» під назвою благодійний проект «Митці — воїнам», і там під роботою можна ставити свою ціну і торгуватися за шедевр. Тетяна Думан додала, що завдяки «Фейсбуку» картини з виставки купували діаспоряни з Аргентини, мешканці різних міст України.

А для тих, хто любить усе по-справжньому і наживо, але не потрапить у ці дні у палац, є ще один варіант. Після Львова виставка помандрує по Україні. У середині серпня її проведуть у Дніпропетровську, далі Київ. А там як Бог дасть, оптимістично налаштована Тетяна Думан. За її словами, виставка змінюватиметься на очах. Одні роботи знайдуть власників, інші відразу ж займуть порожні місця. «Нам щодня приносять усе нові роботи. Художники між собою підняли хвилю, мотивують один одного приєднатися до проекту. Тож завше буде що вибрати. На виставці «Митці — воїнам» кожен матиме нагоду вибрати роботу на колір і смак», — запрошує в гості Тетяна.

Шлях від картини до армії

Перше питання, яке логічно виникатиме у покупця творів мистецтва: де гарантії того, що кошти точно підуть на забезпечення потреб Національної гвардії України, а не будуть поділені між своїми, як це прийнято в неджентльменській Україні? Організатори проекту клянуться, що за кожну копійку відповідають головою. Кажуть, що кошти, зібрані від продажу творів у певному місті, можуть бути спрямовані на потреби конкретного батальйону, роти, підрозділу чи бригади, в якій воюють їхні земляки. Також гроші буде передано для закупівлі необхідного спорядження та створення громадського складу матеріального забезпечення української армії, який зможе оперативно реагувати на нагальні потреби бійців та виклики третьої хвилі мобілізації.

Перший пробний аукціон «Митці — воїнам» пройшов у Трускавці 18 липня, на ньому було продано роботи Едіка Бєльського, Василія Ромащенка, Левка Скопа, Наталії Мелесь, Оксани Андрущенко, Олі Кравченко, Наталі Курій-Максимів, Ярослава Дідули, Богдана Салія, Ірини Мориквас, Наталі Русецької та інших. Загалом на суму 29 тисяч 920 грн., котрі передали МГО «Молодіжний прорив». За ці кошти закуплять за оптовими цінами великi партiї комплектiв форми, берців, касок, шоломiв, спальникiв, рацій, приладiв нічого бачення та інших речей, вкрай потрібних для військових.

«Ми сподіваємося забезпечити наших військових необхідним спорядженням. Причому зробити це за собівартістю, а не за цінами, які сьогодні пропонують посередники», — каже один з ініціаторів проекту, заступник командира Першого батальйону Національної гвардії України, резервіст із Дрогобича Василь Масний.

Кілька місяців фактичної війни довели: забезпечення військових необхідним спорядженням, амуніцією, навіть їжею на рівні міністерств — зруйновані. Як наслідок, викристалізувалась чітка аксіома: в українського війська є прості українці (активісти, волонтери), а в простих українців є українське військо. І лише у спільному тандемі можна перемагати, витіснивши зовнішнього агресора та знищивши внутрішнього окупанта. Тож якщо ми справді хочемо перемогти, тоді варто завітати на виставку «Митці — воїнам» і вибрати для себе чи то ікону, чи живопис, чи графіку. Хтозна, може, й куплений сьогодні на аукціоні твір мистецтва завтра врятує солдата на сході, а через 10 років виручить у біді його власника.