«Шоломи з Польщі не стріляють, танки з Росії — так!», «Місце каски — на голові солдата. Не на складі», «Каски охороняють! Не вбивають!» — з такими гаслами представники варшавського Євромайдану пікетували прокуратуру польського містечка Замосць. Саме там наразі триває розгляд справи про затримання польською прикордонною та митною службами волонтерів, які перевозили в Україну бронежилети та захисні каски. Захисну амуніцію волонтери купували в Польщі на зібрані в Україні волонтерські кошти і мали б доставити учасникам АТО на сході країни. Наразі волонтерам, у яких не виявилося ліцензії на постачання засобів захисту, загрожує до 10 років ув’язнення за порушення митного законодавства.
Проблема в тому, що, згідно з міжнародним законодавством, бронежилети активісти можуть вивозити з країн ЄС лише для особистого користування, і то — лише нижче третього класу захисту. Спорядження 4-5 класів, які потрібні нашим військовим, прирівнюються до військового спорядження, і є заборона на їх вивезення з країн ЄС. Уся вилучена амуніція перебуває у спеціальних гаражах на кордоні, навіть iснує ймовірність, що її можуть знищити.
Прес-секретар волонтерської організації «Відкритий діалог», яка займалася постачанням амуніції з польського боку, Томаш Чувара пояснює, що польське законодавство у сфері товарообігу таких товарів дуже складне, а тому перевезення бронежилетів прирівнюється до поставок танків. Польське законодавство дозволяє перевозити без дозволу лише один бронежилет та каску для власної оборони, тож активісти організували групи охочих перевозити амуніцію через кордон на собі.
За словами громадського активіста, керівника проекту «Ефективна оборонна мобілізація» Ігоря Вінтоніва, наразі дуже часто з доставкою бронежилетів проводять усілякі махінації. Є люди, які на тому наживаються і, перепродуючи захисне спорядження, заробляють немалі гроші. «Можливо, через ці факти Польща й поводиться не дуже коректно. Але зазначу, що Польща була однією з перших країн, яка допомогла нам під час Майдану», — зауважує активіст
Ситуацію може вирішити і втручання українського уряду та очільників силових структур, які підтвердили б, що захисна амуніція потрібна не для продажу терористам, а для армії. Однак i тут не поспішають iз реакцією. «Нам постійно обіцяли взятися за це питання. Так тривало кілька місяців. 7 липня ми надіслали лист Андрію Парубію, Арсену Авакову і Валерію Гелетею. Після цього з нами на телефонний зв’язок вийшов заступник секретаря РНБО Петро Боднар. Він детально обговорив цю ситуацію, і на цьому тижні ми отримали лист від РНБО, що наше прохання перенаправили в Міністерство закордонних справ. Зараз важливо, щоб МЗС швидко відреагувало», — цитує агенція Zahid.net представника фундації «Відкритий діалог» Наталію Панченко.
Волонтери сподіваються, що інформаційна хвиля, піднята в українських і польських ЗМІ, змусить чиновників подивитися на ситуацію не з точки зору Закону. А з точки зору Справедливості. Народний депутат Володимир Ар’єв та координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук уже надіслали прокуратурі Замосця свої листи. Також був лист від посольства України в Польщі.
ПРАВЕ ДІЛО
Свої бюрократичні бар’єри, які заважають волонтерам допомагати армії, існують і в українському законодавстві. Майже три місяці на Львівській митниці пролежали посилки із засобами захисту для армії, які волонтерка з Дніпродзержинська Ольга Парасоцька закупила за кордоном. Митники посилалися на постанову Кабміну №1807 від 20 вересня 2003 року, яка забороняла перевозити через кордон каски та бронежилети фізичним особам, не пов’язаним із силовими структурами. На прохання волонтерів народний депутат Олесь Доній звернувся до уряду з депутатським запитом про скасування цієї постанови на час війни, однак отримав відповідь за підписом першого заступника міністра економічного розвитку та торгівлі Анатолія Максюти, що експорт цих засобів захисту дозволено лише «Укрспецекспорту» та дочірнім компаніям, а скасування постанови «може призвести до ввезення і використання товарів, зазначених у цих позиціях, терористичними угрупованнями та незаконними військовими формуваннями з протиправною метою». Коло замкнулося.
На щастя, як стало відомо «УМ», Ольга Парасоцька таки отримала можливість забрати свої речі і передати їх військовим. Але скільки часу і нервів було потрачено! «Навіщо підганяти закони та правові акти до рівня ідіотів і маніяків, до їхнiх вчинків, забороняти тверезомислячим людям те, що варто забороняти психічно хворим і розумово відсталим? Куди ми дійдемо, обравши такий шлях?» — резонно запитує волонтерка.