Кличко і його команда

Те, як зараз починає свою роботу Віталій Кличко, ризикує обернутися для нього повним крахом уже за рік — адже восени 2015-го в Києві пройдуть іще одні (тепер уже — планові) вибори міськради та столичного очільника. І хоч роботи як такої за останні два місяці, власне, й не видно, зате дуже добре помітним є той «ігнор», котрий чемпіон світу демонструє громадській думці з приводу свого найближчого оточення.

Коли Віталій взяв до себе в радники відомого забудовника Ігоря Ніконова, vox populi вибухнув обуренням: персонам на кшталт співвласника фірми «К.А.Н. Девелопмент» не місце у команді нового мера. Досить й того, що кияни пам’ятають Ніконова як «автора» доволі потворних і навіть екологічно небезпечних будівель — наприклад, «знаменитого» будинку на Грушевського,9, який викликав зсув ґрунтів, або ж «свічки» біля площі Слави тощо.

До думки громади, котра не лише дозволила Кличкові стати біля столичного керма, а ще й забезпечила моральну перемогу як людині, що вирвалася вперед iз великим відривом, мер Києва не дослухався. Ба навіть більше: він не лише не відсторонив Ніконова, а ще й зробив його першим заступником голови КМДА.

Якщо подібного плювка комусь здається замало, то ось до нього «бонус». Шлях із радників у заступники здолав також нардеп-«УДАРівець» Павло Рябікін, а на два вакантні місця, що залишилися після переведення на нові посади Ніконова та Рябікіна, Віталій Кличко призначив людей, що працювали радниками ще при екс-голові КМДА Олександрові Попові.

Мова про Дмитра Турчака та Олександра Кубракова. Вочевидь, свіжіших облич на короткій лаві запасних Кличка просто не знайшлося, тож у нагоді стали старі кадри. Турчак запам’ятався ідеєю щодо поголівного медичного страхування. Для цього КМДА мала створити «свою» страхову компанію, котра б у примусовому порядку залучала до страхування всі верстви населення, зокрема й безробітних, пенсіонерів та малозабезпечених осіб. Якби ідею вдалося впровадити у життя, складно навіть уявити собі ту кількість нулів у сумі, що дорівнювала би відкату, отриманому від страховика.

У такий спосіб пан Турчак збирався наповнити міський бюджет. Як щодо столичної скарбниці — невідомо, а от власну кишеню чиновник, безумовно, наповнив би обов’язково. До речі, його ідеї ще може використати заступник голови КМДА Ігор Ніконов. Він уже провів аудит і дійшов невтішного висновку, що київські фінанси «співають романси». Тож питання наповнення бюджету є актуальним, як ніколи. Чому б не запровадити тотальне медичне страхування? Черновецький вигадував ще й не таке.

Що стосується Олександра Кубракова, то це також — великий креативник. Саме йому належить ініціатива щодо введення єдиного електронного проїзного квитка, впровадження якого мерія Попова збиралася віддати неназваному інвестору разом iз повним карт-бланшем. Оскільки цей інвестор мав «відбити» на проекті вкладені ним кошти, саме він й визначав би правила гри, включно з тарифами на проїзд, системою придбання та використовування такого квитка тощо. А якими були б ці правила з точки зору пересічного киянина, можна навіть не говорити.

В числі радників Кличка лишаються ще двоє вартих уваги персон. Зокрема, Богдан Баласинович, котрий свого часу (а саме у 2006—2007 роках) був радником Прем’єр-міністра Миколи Азарова. Пізніше Баласинович став радником народного депутата Юлії Льовочкіної, тож загалом «радити» для нього є ділом звичайним.

Четвертий і останній (поки що!) радник Кличка — Павло Демінський — пов’язаний iз братом мера Володимиром спільним бізнесом. Поінформовані джерела стверджують, що з Володимиром Кличком Демінський є співзасновником низки фірм — ТОВ «Кватро М», ТОВ «Терра Нова», ТОВ «МБ Україна» тощо.

Кумівство і бізнесове «побратимство» — навряд чи ті якості, котрі кияни хотіли б бачити у столичного градоначальника. Нічого кращого за методами Черновецького—Попова Віталій Кличко поки що не продемонстрував. І це тоді, як на сьогодні Кличко іще не комплектував свою «мерську» команду. Адже як столичний голова він має поки що одного офіційного заступника — секретаря Київради.

Ним стала теж не зовсім однозначна персона — Олексій Рєзніков, предмет торгів та компромісів між двома політичними гравцями, котрі нині ділять сфери впливу на Київ — Президентом та мером. Але на додачу до Рєзнікова Кличко може призначити собі ще пару-трійку «замів». Власне, він уже заанонсував наступні кадрові пертурбації, не уточнивши лише ані імена, ані дати призначення заступників.

І поки мер зайнятий роздачею посад, у місті не відбувається жодних перемін на краще. Ці переміни не відчутні навіть у зародку. Досі не визначені принципи «латання» столичного бюджету, досі не сформовані фракції Київради, не винесене на порядок денний і не проголосоване жодне з важливих питань. Зате всі бажаючі отримати портфелі. Може, хоч тепер мер займеться ввіреним йому містом?..