Вiктор Ющенко та Олександр Зiнченко на Сорочинському ярмарку.
Чи не найприємнішою несподіванкою цьогорічного Національного Сорочинського ярмарку, що тривав з 18 до 22 серпня, стало «переселення» від його головного входу луна-парку разом з іншими атракціонами. Адже раніше знайомство з найвідомішим в Україні торжищем для тисяч його відвідувачів починалося з проходження крізь стрій сучасних «шпіцпрутенів» з арсеналу ерзац-культури — величезних «панно» iз зображеннями напівоголених цицькатих дівок, усілякої заморської чортівні та не менш крикливої іноземної музики для зваблювання публіки.
Врешті-решт, організатори ярмарку почали визначати головних героїв національного дійства не лише за товщиною їхніх гаманців і таки «посунули» власників атракціонів углиб Жабокрицького майдану. А на тому «козирному» місці біля ярмаркових воріт облаштували стилізоване під старовину містечко народних майстрів. Хоча впадало в око й те, що не всі «гніздечка» під очеретяними дашками в ньому заповнені. Чому?
Майстри традиційної гуцульської кераміки з Косівського району на Івано-Франківщині Христина та Ігор Троці вважають, що багатьох їхніх колег відлякала й залишила вдома зависока ціна за місце під сонцем Великих Сорочинців двох попередніх років. У нинішньому «містове» для народних майстрів таки подешевшало (дехто з них припускав, що лише напередодні президентських виборів), але ж належної реклами згаданої «уцінки» не було, потенційним завсідникам ярмарку про неї чомусь не повідомили.
У цьому контексті чимало хранителів древніх ремесел згадували минулорічну пропозицію екс-Прем'єра Віктора Ющенка взагалі відмовитися від справляння ярмаркових грошових зборів з народних майстрів. Адже саме талановиті, нерідко унікальні творіння їхніх рук разом із автентикою фольклору були й залишаються душею ярмарку. Розміняй її на шеляги — від ярмарку нічого не залишиться. За таких обставин прирівнювати майстрів прадідівських ремесел до продавців шкарпеток усе ж не варто.
Суботній же приїзд на ярмарок Віктора Ющенка із дружиною та двома найменшими дітьми і повпреди народного мистецтва, і тисячі поціновувачів їхнього таланту зустріли iз захопленням. Власне, народні майстри давно вважають Віктора Андрійовича «своїм». З багатьма з них він зустрічався раніше. До речі, й цього разу В. Ю. придбав у своїх «підопічних» миргородську домоткану доріжку, три килими-гобелени знаменитої решетилівської школи, красиві пов'язки на дитячі голівки і навіть гребінець із коров'ячого рога. При цьому поспілкувався практично з кожним творцем тих див, резюмуючи: «Дуже хочу, щоб це не бутафорія була, щоб ми справді повернулися до традицій українського життя, його світогляду, моралі».
А за старовинний верстат для виготовлення згаданих гребінців сів сам і, за словами його господарів, «зробив півгребінця». Поруч, біля колеса прядки, чаклували мешканки відомого своїм ремісництвом села Хомутець Миргородського району Ганна Зайцева й Антоніна Пронька.
— У Ющенка теж така є, — поділилася «секретом» своєї досить тривалої розмови з ним старенька бабуся Ганна. — Казав тільки, що прядива нема, усім інтересувався. Цей чоловік підійшов до нас як чоловік. Не так, як отой, з великих портретів, що люди якимись мордами звуть, — ж...ю коло воріт обернувся, з начальством побалакав та й пішов. Ні, Ющенко молодець, за нього й голосуватимемо на виборах Президента. Хай тільки нам свободу дасть, щоб ми пожили хоч трошки. Я ж 52 годи в колгоспі проробила — і в ланці, й на свинарнику. А пенсія була 140 гривень, оце тридцятку добавили. Ото як Ющенко прийде, хай хоч щось змінить, щоб я хоч сот дві получала.
— Та він і так молодець: — і пенсії нам повернув, і зерно, — доповнює старшу колегу майстриня Антоніна. — У нашому селі його всі хвалять.
Огляд сучасних ярмаркових рядів В. Ю. розпочав зі знайомства з тамтешнім «баштаном». Сам не тільки вибрав величезного херсонського кавуна, зважив його, розрахувався з продавцем, а й розрізав той солодкий презент до останньої скибки, пригостив своїх соратників і всіх бажаючих.
Сотні, тисячі людей були буквально приголомшені можливістю зустріти найшанованішого українського політика, як кажуть, на відстані подиху, без численного почту.
Хоча були й невдоволені. Тим, що В. Ю. як кандидат у Президенти, на відміну від своїх головних суперників, не виступив на ярмарковому велелюдді з політичною промовою. З головної сцени, як Віктор Янукович. Чи імпровізованої, як Олександр Мороз. Але з цього приводу лідер коаліції «Сила народу» також мав окрему думку: «Мені здається, що такий виступ тут був би просто недоречним. Більшість ярмаркувальників могли б сприйняти подібну промову як втручання в їхній спосіб проведення вільного часу. Не хочу робити дискомфорту людям. Ярмарок — не місце для політики, і я не хочу, щоб з мене хтось робив клоуна. Хай влада виступає перед оцими портретами, якими тут обвішали кожен куток. Люди ж прийшли сюди відпочити, поспілкуватися, порадіти».
Такої «підступної» мовчанки з боку В. Ю. влада, організатори ярмарку явно не чекали. І готувалися до його появи у своїй «вотчині» більш ніж грунтовно. Як повідомив кореспонденту «УМ» керівник Шишацького районного штабу виборчого блоку Віктора Ющенка Сергій Соловей, ще в п'ятницю його побратими-«нашоукраїнці» поставили намет за територією ярмарку, біля головного входу, й, як і повпреди принаймні десятка інших кандидатів у Президенти, роздавали людям агітаційні матеріали. А вже до суботнього ранку (вперше в історії ярмарку!) даішники влаштували на цьому місці... автостоянку, щоб витіснити звідти осоружний намет. Причому тільки-но на світ благословилося, як до Сергія підійшли розлючені міліцейські керівники з приписом-забороною ярмаркому встановлювати подібні намети навіть за територією ярмарку. І це при тому, що про якусь реальну «деполітизацію» ярмаркового дійства його розпорядникам годі було навіть заїкатися — «бігморди» з далеко не святим ликом Януковича вони вгніздили повсюдно, а «волонтери» у синіх «Я-каючих» футболках із відповідними агітками снували й біля місць загального користування...
Зрештою, намет перенесли далі, біля нього припаркували автомобіль із пересувним сценічним майданчиком, який «нашоукраїнці» хотіли використати для виступів народних улюбленців — співака Дмитра Гнатюка, гумориста Анатолія Паламаренка та популярного серед молоді гурту «Мандри» (вони приїхали на Полтавщину, щоб підтримати Віктора Ющенка під час його зустрічі з виборцями у сусідніх Лубнах, яка відбулася вже після ярмаркових відвідин). Але ті ж таки підручні влади одразу поставили перед «неблагонадійними» артистами вельми своєрідну «ширму» — три потужні КамАЗи, один з них був навіть із причепом! Ці знакові для боротьби з українською опозицією вантажівки у наших можновладців завжди напоготові... Концерт у Великих Сорочинцях, звісно, не відбувся.
Як і запланована заздалегідь зустріч Віктора Ющенка з журналістами у ярмарковому прес-центрі. Тільки-но він приїхав на торжище, як прес-центр терміново зачинили, попросивши звідти всіх представників мас-медіа. Тож коротку прес-конференцію довелося влаштовувати у суто «польових» умовах. На ній, відповідаючи на запитання журналістів, В. Ю., зрозуміло, не міг не торкнутися політики.
Зокрема, він назвав «відкритою психологічною війною» намагання уряду Віктора Януковича та кіл із президентського оточення «зробити фінальну прихватизвацію стратегічно важливих об'єктів» і, відповідно, прагнення очолюваної лідером «Нашої України» політичної сили запобігти цьому. Чи вважає Віктор Андрійович себе переможцем у досить важливій битві тієї «війни» після призупинення Президентом процесу приватизації Укртелекому й Одеського припортового заводу? Відповідаючи на це запитання, Віктор Ющенко наголосив:
— Наша політична позиція — це посилання на інтереси нації, держави, врешті-решт, на закон, який сьогодні забороняє приватизацію стратегічно важливих об'єктів, де частина державної власності перевищує 50 відсотків. Маю на увазі закон про Державний бюджет України на 2004 рік. Якби й відбулася приватизація Укртелекому, для нас вона не стала б юридично чинним фактом. Нашу політичну силу за багато тижнів до приватизації Криворіжсталі, інших стратегічних об'єктів змусили заявити: ми будемо робити відповідний перегляд подібних проектів, які суперечать згаданому закону. І так ми зробимо. У нашій країні повинно бути верховенство закону, незалежно від того, йдеться про зятя, кума чи інших родичів Президента. І якщо по деяких стратегічних об'єктах відбувся «відворот поворот», це сигнали того, що зусилля опозиції, наша політика стосовно мораторію на приватизацію все-таки подіяли на Президента і владу.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
