Ці стіни стали своєрідним символом Майдану. Ворота храму першими відчинилися в страшну ніч 30 листопада, коли «Беркут» налетів на сонних студентів. Монастирські дзвони, як у часи татаро-монгольської навали, будили сполоханий Київ 11 грудня, коли тисячі «космонавтів» ішли зносити Майдан. Пізніше тут був один із перших медичних пунктів, де лікували поранених, рятували тіло і душу.
Ось і знову в Михайлівському соборі взялися допомагати стражденним. Цього разу священики та волонтери взяли під свою опіку родини вимушених переселенців зі сходу. «Все почалося з того, що був створений дитячий клуб для дітей з Донбасу. Спочатку у нас було шiсть діточок, але потім усе більше сімей почали звертатись по допомогу. Для клубу нам надали приміщення, де дітки проводять час, граються, займаються. Допомогти зголосилися багато волонтерів, яких прислала нам Лютеранська церква. Вони ходять iз малими на екскурсії, водять їх у їдальню», — розповідає «УМ» прес-секретар церковного благодійного фонду Максим Патапчук, додаючи, що якраз із їдальнею вони мають проблеми, тому шукають відповідне приміщення.
Волонтерка Ірина Попова, яка доглядає за дітками переселенців, доки батьки на роботі, відповіла на наш дзвінок патріотичним висловом про російського президента та з захопленням розповідала про своїх вихованців. За її словами, діток дуже багато, більше сотні, але через проблеми з дорогою (більшість із них живе за Києвом) табір щодня відвідують близько 40. «Нам дуже допомагає Автомайдан, який автобусом возить дітей. Нас часто запрошують на різні музейні виставки, в аквапарк, який малеча дуже любить, проходять майстер-класи, багато факультативів, розрахованих на різні вікові групи, адже у нас кілька груп від 3 до 14 років. Діти вже адаптувалися, з ними працюють психологи, і вони щиро вірять, що зовсім скоро повернуться до рідного дому і більше ніколи не будуть бачити війну», — говорить пані Ірина.
Лише у Києві зареєстровано більше 10 тисяч переселенців зі сходу, а от працевлаштувалися поки не всі. У храмі ж люди можуть знайти і продукти, й одяг. Для допомоги, яку приносять небайдужі, на території Михайлівського собору виділено цілий склад. Тут можна побачити одяг, іграшки, крупи, консерви. «Мені важко стриматись, не можу уявити, як це: залишити дім, на власні очі бачити війну такими маленькими. Звичайно, дуже шкода малечу, зібрала деякі продукти, дещо смачненьке, іграшки дітей, які вже виросли. Можливо, це не так багато, але зi світу по нитці», — розповідає «УМ» Антоніна Глущенко, яка прямує з пакунком до пункту прийому допомоги.
За словами пана Максима, наразі склад заповнений тільки на 10%: «Найбільш потрібні зараз дитяче харчування, тушонка, крупи та макарони, свіжі овочі та фрукти». Єдине, що тішить, — вервечка добрих людей, які ідуть до храму не взяти, а дати, з часом не зменшується.