Від редакції. Наш читач із Запоріжжя Анатолій Волков доклав чимало зусиль, щоб скласти цей цитатник, але, сподіваємося, читачі «України молодої» належно оцінять цю працю, адже хто може точніше висловитися і дати повнішу дефініцію свого народу, як не його класики, співці душі народної. Якщо ж ми хочемо охарактеризувати найяскравіші риси сусіднього нам народу, то правильніше й толерантніше «надати» слово не нашим, а їхнім моральним авторитетам.

Приводом для написання мого листа до редакції стали дві публікації в «УМ»:  Г. Халимоненка «Філологія без мови?» (11.06.2014) та А. Нечитайла «Філологія з фактами та емоціями» (19.06.2014). Перша –– критична, друга –– на захист закладу.

Пишу від українців із полону в московських гетто. Пишу патріотам і прихованим окупантам, і зрадникам. Державна й офіційна мова — це одне й те саме. Боляче й гірко тут, що цього не знає чи приховує від українців лжееліта, чиновництво, депутати. Не дуріть себе й народ, не загравайте з хижаками.