Курники з мармуру та сараї зi стародавніх амфор

Мешканці села Парутино активно розтягують руїни стародавньої Ольвії на будматеріали: паркани прикрашають античними амфорами, а стародавні склепи пристосовують під курники та льохи. Не відстають і «чорні археологи»: вандали розграбували унікальний царський курган недалеко від села Казанка. За оцінками фахівців, вартість таких знахідок (третє століття до нашої ери) в Америці та країнах Західної Європи в цілому може сягати мільйонів гривень. Адже здобиччю мародерів стало масове поховання знатних осіб античного світу.

За словами начальника Казанківського райвідділу міліції Андрія Мельничука, який керував спецоперацією iз затримання злочинців, трійця «чорних археологів» виявилася справжніми професіоналами своєї справи. Адже вони не тільки вдало вибрали місце, а й встигли надійно заховати та перепродати більшу частину здобутих артефактів. А затримали їх випадково: місцевих жителів зацікавило незвичайне світіння неба, яке вони спочатку прийняли за НЛО. Люди спостерігали за «інопланетянами» деякий час, а потім і викликали на місце події міліцію. Правоохоронці, що називається, застукали гробокопачів на гарячому. За фактом незаконного видобутку стародавніх артефактів порушено кримінальну справу.

«Розграбований курган відрізнявся своєю величиною: більше семи метрів у висоту, — розповідає директор науково-дослідного центру «Лукомор’я» НАН України Кирило Горбенко. — Такі великі кургани можуть належати тільки царям та їхнiм родичам. Усе поле, де попрацювали «чорні археологи» — справжній родовий могильник скіфського часу. Зараз на території Миколаївщини працює не менше десяти бригад «чорних археологів». А от справжнім археологам подібні розкопки не по зубах: не вистачає коштів iз бюджету. Все, що ми можемо зробити, це просто законсервувати розрите поховання, щоб його далі не розтягували на свої потреби місцеві жителі. А то ж собачі будки з давнього мармуру і сараї, прикрашені амфорами, вже стали своєрідною традицією в нашій місцевості...»

Скіфська баба прикрасила хлів

За словами викладача Інституту історії та права Національного університету ім. Сухомлинського Олександра Смирнова, сараї та хліви в селі Парутино, що на Миколаївщині, мають багато спільного з давньогрецькими храмами. Місцеві селяни вже давно й активно прикрашають свої подвір’я древніми артефактами. Побачити тут хлів, прикрашений мармуровими плитами, видобутими зi стародавніх поховань, або собачу будку, прикрашену крихтою з розбитих древніх амфор, — справа звичайна. Навіть античний посуд селяни використовують у повсякденному господарстві, стародавні монети і наконечники стріл з успіхом iдуть на блешні для рибалок, а стародавніх скіфськіх баб нерідко використовують як сходинки перед входом до приватних будинків.

«Мешканці Очаківського району, що на Миколаївщині, вже в третьому поколінні безсоромно грабують античні поселення, — розповідає Олександр Смирнов. — У наших «нових сільських» уже склалася своя мода — прикрашати свої непоказні паркани античними амфорами. Посудини, вік яких перевищує 2—2,5 тисячі років, вставляють у ніші й заливають бетоном. І невтямки селянам, що на чорному ринку одна така амфора може коштувати більш як 300 доларів».

Половину села Ольвія займає античний некрополь, і місцеві жителі давно використовують для зберігання солінь і овочів... древні склепи. Привидів ніхто не боїться, адже ще діди нинішніх жителів лазили в ці ж могили по скарби.

За словами місцевого краєзнавця і мистецтвознавця Володимира Бахтова, на місці Ольвії та острова Березань можна було б створити прекрасний археологічний заповідник, куди із задоволенням приїжджали б іноземні туристи. Адже ця антична грецька стародавня колонія — єдина в Україні, яка збереглася у більш-менш первозданному вигляді. І це, незважаючи на набіги «чорних археологів», які вже встигли розграбувати більш як 1600 стародавніх поховань! Однак після того, як Ольвія перейшла на баланс інституту археології НАН України, місцева влада не вважає за потрібне хоч якось упорядковувати ці землі. А столичним властям зараз не до історії...

Миколаївські катакомби і таємниці затонулих кораблів

Під Миколаєвом також є по-своєму унікальна система кам’яних ходів, яку не вивчали археологи. Ця мережа підземних лабіринтів виникла ще в давнину. Відомо про неї стало після численних провалів ґрунтів у місцях будівництва багатоповерхівок та транспортних розв’язок. Однак ученим поки що вдалося вивчити лише невелику ділянку тунелю на глибині 14 метрів і довжиною близько 200 метрів неподалік будівлі колишнього Морського зібрання. І це при тому, що загальна протяжність лабіринтів, згідно зi стародавніми документами, перевищує 20 кілометрів! Найбільший інтерес представляють собою штольні та галереї Спаського самопливного водогону, який був побудований більше 200 років тому.

— Є дані про те, що в миколаївських катакомбах може бути захована частина Олександрійської бібліотеки, вивезена туди перед пожежею якимось таємним орденом, — розповідає науковий співробітник Інспекції з охорони пам’яток Івана Снітко. — Але куди вона пропала, вчені так і не з’ясували. Цілком можливо, що їх випередили «чорні археологи» і древні реліквії вже з успіхом продаються на закордонних аукціонах.

Немалий інтерес представляє собою і так звана підводна археологія, особливо популярна на Миколаївщині та в Криму. Цей вид наукових робіт — один iз найдорожчих, зате і знахідки трапляються унікальні.

— Не так давно археологам вдалося підняти з дна Чорного моря (недалеко від Кінбурнської коси) амфори, які виявили на місці аварії античного судна, — розповідає глава Миколаївського обласного відділення спілки археологів Олександр Смирнов. — А початок цієї історії був більше схожим на детектив: співробітники служби охорони національного парку «Білобережжя Святослава» затримали ловця рапанів, який підняв iз морського дна давньогрецьку амфору. Після затримання правоохоронці зв’язалися з представниками Очаківського музею імені Суворова, а також з Інститутом археології Національної академії наук. Велику допомогу в пошуку місця, де затонув корабель, надали представники з центру підводної археології, який очолює Сергій Воронов. Робота з пошуку історичних артефактів там ведуть ще й досі.

За словами Олександра Смирнова, на базі Миколаївського навчально-наукового інституту історії та права вже створили центр підводної археології як представництво Чорноморського центру підводних досліджень. Прихованими під водою залишаються ще багато об’єктів: від предметів старовини часів мезоліту (приблизно 12 тисяч років тому) до Другої світової війни (кораблі та військові літаки). Але для того щоб проводити комплексне дослідження, на сьогоднішній момент фінансування немає. Адже підводні розвідки оцінюються в сотні тисяч гривень. Набагато більше за вчених про затонулі кораблi можуть розповісти звичайні дайвери. Однак вони не поспішають дiлитися з науковцями своїми знахідками.