У нас не вистачає військових стратегів, тому так повільно відбуваються події на сході країни. Молоді солдати не навчені і їм важко, бо це не якась боротьба з сепаратизмом, а справжня війна, яку веде Путін проти України. Сепаратисти — це донбаські вожаки, які крали, крадуть, дурили і дурять простих людей. На сході — російські бойовики, це не має значення, чи вони росіяни чи чеченці. Вони не мають людяності, а навчені воєнному бандитизму мирного часу (у Великій Вiтчизняній навіть гітлерівці себе так не поводили), вони оперативні, швидкі. «Для успіху не потрібно бути розумнішим за інших — потрібно бути на день швидшим за більшість», — казав великий Лео Сциллард.
Збитий літак із 49 героями, золотим фондом української армії, — це зрада всіх, хто дав команду перевозити їх транспортним літаком. Боже, скільки жертв за такий короткий час! Чи варті цього Донецьк, Луганськ із жителями, які ще недавно кричали «Расєя!»? А тепер цим біженцям подавай Київ, Львів, Одесу. В село! Під час Другої світової ми в евакуації не вибирали, дякували в узбецькому радгоспі за млинець, який нам, дітям, давала бабця-узбечка, а мама в цей час працювала.
Можна і стіну від цих бандитів збудувати, але успіху не досягти. Можливо, міністр оборони (попередній) і гарна людина, проте стратег недостатній. Вогонь в очах має бути, а не погаслий погляд, — оперативність, іскра. По радіо передали, що у прикордонників на Луганщині закінчились боєприпаси. Телефоную в Міністерство оборони на «гарячу лінію», а там якась сонна мимря (інакше і не назвеш) відповідає, що я не туди потрапила, потрібно в Держприкордонслужбу телефонувати. Не витримую і кричу в слухавку: «Хто повинен телефонувати? Я, 75-річна пенсіонерка, чи ви, ті, хто займає місця в міністерстві?» Чистка повинна бути в усіх органах державної влади, а ви, газетярі, повинні про це писати. Країні потрібен розумний, порядний, дійовий потенціал.
Л. ГРИНЬКО
Київ