Пане Аласанія, чи буде медіа-люстрація?

Гидко зберігати нагороду, підписану Януковичем

На початку травня, згідно з наказом Національної телекомпанії України (НТКУ) від 18.04.2014 р., було підготовлено списки працівників, запропонованих до скорочення (приблизно 10% від загальної чисельності). У цих списках є і моя кандидатура. У принципі, це нормальне рішення керівництва Першого Національного, й за нинішніх надскладних умов в Україні видається мені абсолютно логічним. Хоча вже в середині чи наприкінці травня генеральний директор НТКУ Зураб Аласанія відмовився від проведення скорочення.

Щоб ні в кого не виникло кривотлумачень iз приводу моєї скромної особи, зазначу, що ще восени 2013 року я вирішив завершити свій трудовий шлях і з січня нового року йти «писати мемуари». Але не афішував дочасно свого рішення.

Я б не взявся за перо, якби ця справа не мала «душку», щоб не сказати — смороду, причому з несподіваного боку.

Звільнити вирішило мене ще попереднє керівництво НТКУ, яким керував тоді прислужник влади Олександр Пантелеймонов. На той час я понад 20 років працював у Національнiй телекомпанії України, спочатку в дирекції міжнародних зв’язків, потім очолював кіновідеофонд.

Справжні причини появи моєї кандидатури на звільнення за скороченням полягали у моєму протесті на початку грудня 2013 року проти звірячого кривавого побиття «Беркутом» колег-журналістів та інших протестувальників на майдані Незалежності та Банковій. Спочатку я офіційно поінформував Олександра Пантелеймонова про відмову від почесного звання «Заслужений журналіст України», яке одержав у 2011 році. Але після того, як отримав відповідь від керівництва, що механізму позбавлення нагороди не існує, я, проконсультувавшись із фахівцями, надіслав відповідного листа до глави адміністрації Президента, голови Комісії державних нагород та геральдики Сергія Льовочкіна з відмовою від звання.

Моя заява з ініціативи галузевого інтернет-видання «Телекритика» стала публічною, хоча я тоді не шукав публічності. Зі зрозумілих для притомних та адекватних людей причин мені було просто гидко зберігати надалі вдома нагороду, підписану Януковичем.

Реакція на мій протест iз боку одного з моїх керівників у НТКУ — директора з виробництва Олександра Карякіна — виявилася майже миттєвою. Відверто скажу, неочікувана реакція. Він глибоко обурився з приводу мого протестного кроку — мовляв, перед прийняттям свого рішення я «не узгодив з ним свій протест» — і заявив, що ініціюватиме моє звільнення з роботи за скороченням. На моє прохання роз’яснити, як мій вчинок пов’язаний iз моєю виробничою діяльністю, Карякін прямої відповіді не дав. Більше того, він заявив дослівно так: «Относительно работы и выполнения служебных обязанностей претензий никаких, более того, я рассчитывал на Вас и в дальнейшем. Но сейчас Вы создали мне проблемы...» А за хвилину додав: «Лучше б Вы подали заявление по собственному желанию, тогда я сохраню должность в новом штатном расписании. Идите и подумайте над моим предложением».

Думав я недовго. Трохи згодом я сказав Карякіну, що заяву за власним бажанням подавати не збираюся за жодних обставин. «Поживем — увидим», — була його відповідь.

Чи можуть карякіни працювати по-новому?

Від грудня минулого року спливло доволі часу й багато що змінилося. Зокрема, Олександра Пантелеймонова на посаді очільника Першого Національного змінив Зураб Аласанія.

Отож «пожили — увидели». Наприкінці квітня моя безпосередня керівниця, завідувач редакції кіновідеофондів та відеозабезпечення повідомила, що подає пропозицію про моє скорочення, бо так хоче Карякін. Керівник дирекції по роботі з персоналом у травні підтвердив мені, що, дійсно, моя кандидатура є у списку на скорочення і що подання підписане Карякіним!

Так і не дочекавшись вручення мені офіційного попередження про очікуване звільнення (відповідно до законодавства, вручається за два місяці до дати звільнення), я у відповідь на такі послідовні кроки Карякіна листовно звернувся до нового генерального директора Зураба Аласанії. Копію листа відіслав до профкому НТКУ та «Телекритики». Тепер публічність стала для мене принциповою. До речі, «Телекритика» так і не оприлюднила цього листа.

У своєму зверненні я виклав «історію питання» (про скорочення штату НТКУ на той момент уже не йшлося в принципі) і попросив його дати оцінку викладеним фактам, зазначивши: «Я не тримаюся за посади, мені байдужі відзнаки, нагороди та звання, тим більше від кримінального пахана та, за сумісництвом, Президента України. Але приниження з боку мого керівника — істоти холуйської, без честі й гідності, я «проковтнути» ніяк не можу».

Після цього зі мною мала розмову заступник генерального Дар’я Юровська. Із бесіди з нею я зробив кілька висновків. По-перше, керівництво телекомпанії не налаштоване давати об’єктивну оцінку діям Карякіна стосовно мене і що даний факт свідчить тільки про те, що в мене нібито особистий конфлікт iз ним. По-друге, Карякін, за оцінкою керівників телекомпанії, є дуже цінним висококваліфікованим фахівцем у телевиробництві, а значить, особа недоторканна. І врешті-решт, по-третє, на переконання заступниці гендиректора НТКУ, я даремно порушую задавнене питання. Адже з грудня минуло півроку, та й від скорочення телекомпанія наразі відмовилася, мене не збираються скорочувати: «Карякін же нині не тисне на Вас. Забудьте!».

Цікаво все це. Завершилася Революція гідності, Янукович втік до Росії, Майдан делегував у владу опозиційних лідерів, а Карякін як був у керівництві НТКУ, так і залишився. Один мій знайомий висловився про нього: «Такі, як ця нікчема, ставали в часи військових окупацій поліцаями». Переконаний: якщо, не дай Боже, так станеться, що російські війська спробують увійти до Києва, цей «рускоязичний гражданін» швидко перекинеться до якоїсь там «КНР» — Київської Народної Республіки. А як буде потрібно, то й до Китайської Народної Республіки.

Отака-от кадрова політика того, хто має за головну мету з новою командою втілити нарешті в реалії створення в Україні суспільного мовлення. З ким? Із перспективними, кваліфікованими та «патріотичними карякіними»? Триколор вам у руки!

Я ось думаю, коли буде врешті-решт люстрація в Україні? І чи торкнеться вона нинішньої «нової команди» НТКУ?

P.S. Редакція готова оприлюднити конструктивне бачення ситуації зі сторони НТКУ.