Життя в окупації, евакуація та близькі на захисті України: історія Юлії Заграй з Херсонщини
Велика родина Опальків до повномасштабного вторгнення мешкала в невеликому селищі міського типу Іванівка Генічеського району на Херсонщині. >>
Школа дорослості
08.07.2014
«Студреспубліка» не лише продукує нові ідеї, а й втілює їх у життя.
«А за одного «боршоша» можна купити сепаратиста?» — запитують організаторів фестивалю. Звісно, зрозуміти подібне запитання можна лише в цьому колі, — тих, хто знає, що таке «Студреспубліка». Для непосвячених пояснимо: у цій студентській державі є власні гроші — студрики. Цього року на сумських купюрах, як і належить, є зображення відомих осіб. Наприклад — Юрія Луценка, який мав бути експертом заходу. Юрія Обода — голови обласної громадської організації «Студреспубліка» та голови оргкомітету. Дмитра Лантушенка — начальника обласного управління молоді та спорту. Він, до речі, «важить» у валюті 20 студриків. А от Іван Боршош, заступник голови обласної адміністрації, один із кураторів фестивалю, «потягнув» на 500. Звідси й загальна увага — до купюри. А чому обговорювали купівлю саме сепаратиста? Ну, якщо є держава, міліція, спецслужби, вільні громадяни та вибори, то цього року, на жаль, не обійшлося і без сепаратистів. На щастя, — лише як елементу рольової гри.
Сумська «Студреспубліка» — унікальна
Дмитро Лантушенко пригадує, як 2005 року він, студент-четвертокурсник, уперше взяв участь у «Студреспубліці». Тоді його було обрано мером і відтоді протягом десяти років Дмитро в числі тих, хто переконаний: це унікальний проект, над яким варто працювати. Адже це — школа дорослості, свідомої і активної. Сам Дмитро — приклад того. Учасник студентського самоврядування, активіст молодіжних рухів, останніми роками — голова міського осередку «УДАРу», а відтак — голова міського штабу кандидата президента Петра Порошенка. Врешті — начальник обласного управління. Проте саме Дмитро став людиною, яка забрала сумську «Студреспубліку» з-під партійного впливу. Адже починалася вона під хай і непоганим, але партійним крилом. Дмитро став першим, хто зареєстрував громадську організацію «Студреспубліка» і відтоді це — зона громадськості без жодних партійних пріоритетів.
Ще одна унікальність сумського фестивалю, на думку Дмитра, в тому, що це — не лише фестиваль. Так, щороку він збирається для виборів нового керівника, політико-економічних ігор і розваг. Але в деяких областях цим лише й обмежується: «тусовкою» раз на рік. Теж непогано — спілкування необхідне! Але сум’яни не роблять канікул на решту часу. Вони намагаються ще й проштовхувати в життя напрацьовані ідеї. І кожного наступного збору — звітувати про зроблене.
Звісно, шкода, що всеукраїнська «Студреспубліка», яка постійно збиралася в Криму, поміняє місце розташування. Утім учасники вірять, що і в Одесі республіканцям буде непогано.
Де і як ти хочеш жити?
З огляду на сучасну напружену ситуацію, зрозуміло, поставало питання доцільності проведення фестивалю. Все ж наважилися. Але, наголошує Юрій Обод, розважальна частина виразно скорочена.
Загалом, якщо спочатку ділова гра учасників була одним із багатьох елементів фестивалю, то нині вона превалює. Пріоритетом фестивалю цього року стало створення «Нової моделі Сумської області в умовах сучасної геополітики». Кандидати в студмери ці моделі пропонували, 250 студентів обговорювали. Врешті перемогла модель Інесси Мальованої, студентки Сумської філії Харківського університету внутрішніх справ. Вона, пояснює Юрій Обод, була доволі прагматичною, без «літання у хмарах». Ця практичність і допомогла Інессі стати новим мером.
Експертами в оцiнюваннi робiт студентства були ректор Української академії банківської справи Сергій Козьменко; фахівець із педагогіки та практичної психології, доцент педагогічного вишу Дмитро Усік; сумський міський голова Олександр Лисенко, депутат Сумської міської ради, відомий автогонщик Вадим Лисий; той же Дмитро Лантушенко... А от Юрій Луценко до Сум, на жаль, не приїхав.
«Я прийшов у «Студреспубліку» 2007 року, — говорить Юрій Обод. — Тоді студмером уже не вперше обирали Дмитра Лантушенка. І, звісно, я навіть не уявляв, що колись разом із ними презентуватиму наш фестиваль». Що ж, час іде, діти ростуть...
