Навіщо їхати в Москву?

Правовласники понад 700 фільмів зняли свої картини з показу на 36-му Московському міжнародному кінофестивалі. Президент кіноогляду Нікіта Міхалков, який щиросердно підтримує політику Путіна щодо України, не розчарувався у провалі. За його словами, не біда, що хтось злякався, а хтось підтримав політичні санкції проти Росії. Для багатьох українців було дивним, що наш фільм «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофименко таки взяв участь у конкурсі. Адже оператора фільму Ярослава Пулинського затримали в Шереметьєво, протримали якийсь час у кайданках і депортували з Росії. Тепер йому на рік заборонили в’їжджати на територію Федерації. Це сталося у травні, коли він їхав на запрошення Наташі Корольової знімати кліп. Та ще більш дивним і навіть обурливим було те, що режисер, яка вболівала за Майдан і Крим, у Москві взяла нагороду від кінокритиків, а справжня бандерівка Наталка Половинка зі Львова, яка зіграла письменницю у фільмі Трофименко, стала найкращою актрисою кінофестивалю.

Наталка Половинка, актриса театру Курбаса, більш відома як співачка. Вона вчилася у Львівській державній консерваторії ім. Лисенка, стажувалась у Центрі Єжи Гротовського (Понтедера, Італія). З 2001 року відійшла від театру і заснувала мистецький центр «Майстерня пісні», розробила унікальну методологію роботи з голосом. У фільмі «Брати. Остання сповідь» вона зіграла одну з головних ролей і написала музику до картини. Фільм знятий за романом «Джмелиний мед» відомого шведського письменника Торгні Ліндгрена. Вікторія Трофименко адаптувала цю історію до української реальності. У книзі йшлося про горців, вона перенесла історію в Карпати. А раз Карпати — отже, гуцули, українські горяни. Героїня Наталки Половинки опиняється у карпатському селі між двома братами, які ненавидять одне одного. Головна інтрига фільму — зрозуміти, чому брати ворогують і чим усе це закінчиться, а заодно прийняти сповідь і відпустити.

Почувши про нагороди, які отримав фільм у Москві, українці відразу почали тролити у «Фейсбуці» Трофименко. Мовляв, ми хоч і в масовці у Дрогобичі та на Синевірі знімалися, але на фільм не підемо. Режисер пояснила, що приїхати в Москву було значно складніше, ніж просто оголосити бойкот. Вона вдячна всім, хто бойкотує російські заходи на знак підтримки України. В інтерв’ю російському тижневику «Новое время» вона заявила: «Повірте, приїхати у Москву було просто страшно. Ми, по суті справи, їхали до країни-агресора. Перша реакція була емоційною — не їхати. А потім ми подумали і зрозуміли, що це найпростіший хід. Потрібно їхати саме зараз. Продюсер Макс Асадчий мені сказав: «Вдягаємо майки «Миру мир» — і вперед». Саме наш фільм повинен бути там».

Для Вікторії Трофименко призом стало те, що їй вдалося донести хоч до когось репліку «давайте зупинимося». За її словами, якщо люди побачать фільм про братів, які воюють, вони, можливо, задумаються, навіщо їм потрібна війна. «Я категорично проти сьогоднішньої російської політики, я хочу, щоб Україна повернулася у свої кордони, — підкреслила Вікторія у Москві. — Відняти в сусіда — не в цьому велич. Велич у тому, щоб зробити задоволеним свій народ. У тебе сто сорок чотири мільйони людей — зроби їх задоволеними».

На прес-конференції одна жінка, яка, судячи із запитання, відчула себе задоволеною, коли до Федерації приєдналася чужа земля, поцікавилася у Вікторії: «За що ви так не любите нас, росіян?» На що Вікторія Трофименко відповіла: «Коли у вас був Беслан і «Норд-Ост», у нас був траур». По-моєму, такої відповіді достатньо. Коли я відповіла, до честі фестивалю, зал зааплодував».

«Брати. Остання сповідь» вийде в український прокат наприкінці 2014 року.