Гумаки, вишиванки і «Путін х...ло»

Заради Трипілля можна й без грошей

Фестивалі, а особливо «Трипільське коло» з його багатою програмою майстер-класів — це більше атмосфера і відпочинок на свіжому повітрі, аніж концерти і танці, та все одно музична програма є великим гачком для багатьох відвідувачів. Цього разу «приманка» була чи не найапетитнішою. На великій сцені заряд позитивної енергії та драйву дарували Джамала із кримськотатарськими піснями у супроводі бенду, ТНМК, Руслана і гурт «АтмАсфера». Зірки виступали у вишитих сорочках і віталися з фестивальниками: «Слава Україні!».

Руслана як голос Євромайдану продовжила революційну традицію. Замість стандартного привітання співачка виконала гімн України. Під час співу в Руслани на очах бриніли сльози, та й у тих, до кого вона достукалася своїм месиджем, також. Далі артистка вже не стримувалася і на повну проявила всю свою розбишацьку натуру. У паузах між відомими композиціями зірка наспівувала відомий мотив популярного інтернет-хіта «Путін х...ло. Ла-ла-ла».

Коректнішими за Руслану та не менш дикими були дівчата і хлопці з «АтмАсфери». Взагалі це єдиний гурт, який iз фестивалем усі сім років поспіль. Музиканти зізналися, що приїжджають сюди саме по атмосферу, яку створюють люди навколо. Бо такої більше немає в жодному куточку світу. У Ржищів вони привезли нову пісню, яка була створена під час Майдану і призначалася для того, щоб зігріватися самим і зігрівати людей у ті холодні й страшні ночі.

За словами Олеся Журавчака, генерального продюсера фестивалю, а тепер ще й заступника міністра культури, усі виконавці виступили на майже благодійних засадах. Також, незважаючи на те, що тепер в оргкомітету з’явилися, так би мовити, тісні зв’язки із міністерством, із держбюджету на фестиваль не пішло ні копійки. «Ми порадились і вирішили, що вкладати гроші у фестиваль — це користуватися власною посадою, — зізнався Журавчак, — тому цього року все робимо самотужки». Крім того, оргкомітет вирішив не піднімати ціни на квитки, а жителі Криму, Донецької та Луганської областей мали змогу відвідати дійство безкоштовно.

Чужого научались, а про своє призабули

Недалеко від фестивального майданчика, в сусідньому селі Трипілля, знаходиться приватний історико-археологічний музей «Прадавня Аратта — Україна». Центральним артефактом музею є трипільська баба. Оскiльки цього року темою фестивалю вибрали землю, тож і родзинкою дійства стала трипільська жінка. Створювали її всі бажаючі. Завдяки колективним зусиллям із піску і глини народилася справжня трипільська діва. Етнографи кажуть, що це символ плодючості, продовження роду, гармонії в родині та сімейного благополуччя. Тож тепер нам нічого не страшно, бо в нас є такий оберіг.

Позаду головної сцени під лісом щороку перед вечірньою програмою будують трипільську хатину з глини, соломи та дерева, не використовуючи жодного цвяха і сучасних будівельних технологій. На жаль, цього разу хатина залишилася осторонь і не привернула особливої уваги відвідувачів. Проте вігвам (житло північноамериканських індіанців із жердин), який чомусь матеріалізувався на фестивалі трипільської культури, користувався неабияким попитом. Проводячи паралель між трипільською хатиною і вігвамом, виникло враження, що ми женемось за чимось чужим і далеким по духу, при тому зовсім забуваємо про своє. На жаль, із кожним роком така тенденція зростає. І фестиваль «Трипільке коло» — не виняток.

Вільні від тютюну та алкоголю, залежні від копів

Як завжди, фестиваль потішив широким асортиментом розваг. Обирай, що душа забажає. Із самого ранку до пізньої ніченьки йога, ляльки-мотанки, мандалоплетіння, танці народів світу... І все на одному полі, де в єдине коло збираються музиканти, етнографи, народні майстри і безліч творчих людей. Так виникає особлива атмосфера, де хочеться що-небудь творити і надихати на це інших.

Незрадливе правило фестивалю — це простір, вільний від алкоголю та тютюну. Під час заходу максимально рекламують здоровий спосіб життя. В одному з наметів облаштували територію здоров’я, де можна було прослухати лекцію про оздоровлення різними травами та про все, що стосується тілесного та духовного. Лектори доводять — все взаємопов’язано. На творчому майданчику Happy Village проходили майстер-класи з вегетаріанської кухні, йоги, мантра-джемів (тобто імпровізованого співу мантр — спеціальних сакральних словосполучень). На просторі «Коло майстрів» кожен міг долучитися до створення шедевру власними руками.

Другий рік підряд на фестивалі курсувала своя валюта — копи. Але поки що, як показала практика, вона для нас чужа. Мало хто торгував винятково нею. «Копи — то американські поліцейські, — пожартував один продавець на ярмарку, — а у нас гривні!». Пункти обміну були чи не на кожному кроці. Курс — один до одного. Та при обміні копів на гривні слід було віддавати п’ять відсотків організаторам. А це не всім сподобалося.