Міністр освіти та науки України звернувся з офіційним листом до Істрін Торс, Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, оскільки школи і класи, в яких викладали українською та кримськотатарською мовами на тимчасово окупованій території, опинилися під загрозою закриття.
За даними МОН, у 2013/2014 навчальному році в Автономній Республіці Крим функціонували 7 шкіл з українською, 15 шкіл iз кримськотатарською та 354 школи із російською мовою викладання. Після окупації півострова Росією постала загроза переведення всiх шкіл на навчання російською. Підтвердженням цьому, зокрема, є те, що вчителів української мови та літератури «перекваліфіковують» у викладачiв російської мови, а українські підручники вилучають.
Цікаво, що ця «перекваліфікація» відбувається під час відпусток учителів. Про це «УМ» повідомили власні джерела, зазначаючи, що ті, хто не бажає змiнювати спеціалізацію, не зможуть претендувати на посаду у кримських школах: «З 1 вересня українських шкіл не буде. Українські класи зменшують до мінімуму, проте це лише на цей рік. Згодом їх планують узагалі закрити», — розповідає «УМ» працівник міськвиконкому, який попросив не називати його імені. Питання щодо викладання історії України, за словами співрозмовників, також уже вирішено. Історія України не вивчатиметься окремим предметом, а входитиме до циклу «Всесвітньої історії». Зрозуміло, що її викладатимуть за російським трактуванням, яке, за словами співрозмовника, суттєво відрізнятиметься від українського: «Відомо, що для кримчан уже готують нові підручники з історії. Що буде зi старими — поки невідомо. Але не думаю, що їх використовуватимуть».
Славнозвісна сімферопольська гімназія, яка залишалася єдиною українською в Криму, з 1 вересня також стане російською. Одна з викладачок, яка переїхала у Київ, розповіла, що ситуація з українською мовою викладання вже мало кого там турбує: «Наша українська гімназія вже вмерла, її не існує. Залишили лише 8 українських класів, і думаю, що це лише поки, згодом їх теж анулюють. Що мене найбільше шокувало, — це те, що спершу батьки разом зі мною відстоювали прагнення навчати дітей в українській школі, а коли мене звільнили, всі як один написали заяви, щоб школа стала російською». Також викладачка зазначає, що змоги залишатися у Криму не було, а в Києві запропонували роботу, тому вона і переїхала: «На жаль, з часом у Криму взагалі забудуть про таку державу, як Україна, і різні запити або ж листи до міжнародних організацій iз боку влади не матимуть ніякого сенсу. Думаю, що вони й зараз мало що можуть змінити»