Флагман у боргах

Якщо Фонд держмайна України у найближчий час не проведе конкурентний і прозорий продаж акцій цього найпотужнішого підприємства, воно може задешево дістатися українському олігархові Дмитру Фірташу. Внаслідок чого держбюджет не дорахується від приватизації цього об’єкта мільярдів гривень.

13 грудня 2014 року ПАТ «Сумихiмпром» відзначатиме 60-ту річницю введення в експлуатацію свого цеху №1 — з виробництва сірчаної кислоти. Першi суперфосфати на заводі почали випускати з вересня 1955-го, а 26 жовтня 1963 року тут почав дiяти перший у СРСР цех iз виробництва двоокису титану. Одне з найбільших підприємств радянської хімічної промисловості, в незалежній Україні воно вже тим більше стало флагманом економіки. Сьогодні ПАТ «Сумихiмпром» займає перше місце в країні з виробництва суперфосфатних і комплексних добрив (35%). Із випуску двоокису титану цей завод на другому місці. Він входить у першу п’ятірку найбільших українських експортерів хімічної продукції, на ньому працює близько 5 тисяч чоловік.

Здавалося б, таке потужне держпідприємство просто приречене на процвітання. Але, на жаль, в останні кілька років «стараннями» свого нового керівника — призначеного в 2010 році Ігоря Лазаковича (до речі, вiн працював у компанiї Дмитра Фірташа Ostchem Holding) — ПАТ «Сумихiмпром» погрузло в немислимих боргах. Як повідомили пресi у Фонді держмайна, на червень 2014 року підприємство має 1,4 млрд. грн. кредиторської заборгованості. Левова частка цих боргів зосереджена в руках компаній, пов’язаних iз тим же Дмитром Фірташем.

Так, наприклад, 99,9% товарів і послуг на суму в півтора мільярда гривень, придбаних «Сумихiмпромом» у 2012 році, припадали на чотирьох кредиторів заводу, що входили в групу компаній олігарха.

У 2012 році підприємство купило в підконтрольної Фірташу компанії «Синтез Ресурс» 2,5 млн. поліпропіленових мішків по 4 грн. за штуку, тоді як на ринку ціна на них була не вища 2,1 грн. У тому ж 2012 роцi «Сумихiмпром» придбало в «Кримського Титану» (який також контролює цей бізнесмен) 30,5 тонни ільменітового концентрату за ціною 1,8 тис. грн. за тонну, тоді як його ціна, затверджена профільним міністерством, була лише 965 гривень. У результаті в 2012 році збиток хiмзаводу перевищив 200 млн. грн. (при виручці у 2 млрд. грн.). Якщо порівнювати з даними 2011-го, збитки зросли більш ніж у 80 разів!

Не кращими були «успіхи» менеджерів Дмитра Фірташа й у 2013-му: чистий збиток підприємства в першому півріччі у порівнянні з аналогічним періодом 2012-го виріс на 36% i становив 130,2 млн. грн.

Проблеми заводу виявилися настільки серйозними, що після його банкрутства і санації (у 2012 році) держава, що володіє майже 100% акцій «Сумихiмпрому», навесні 2013-го вирішила позбавитися такого «тягаря», запустивши процес його приватизації. Але й ця, здавалося б, рятівна міра при Президентові Януковичі та схемах «адресної» приватизації, якi на той час процвiтали, могла остаточно добити підприємство. І це стало б iще однією серйозною діркою в держбюджеті, який при Януковичі й без того стискувався з року в рік, як шагренева шкіра.

Чергову спробу «адресної» приватизації було «зірвано» 12 червня, коли в аукціоні, який проводили на «Східно-Європейскій Біржі», з продажу двох пакетів (2,2% и 5%) «Сумихімпром» вирішила взяти участь компанія «Бізнес Інвест». Останню до торгів не допускали з різних причин: співробітники біржі ігнорували потенційного покупця, прикриваючись високою зайнятістю, навіть застосували фізичну силу для того, щоб вигнати представника компанії зі свого офісу, банк «Надра», який обслуговує рахунки «Східно-Європейської біржі», вчасно не перевів перераховані «Бізнес Інвестом» гроші на рахунок біржі. До слова, і банк «Надра» і «Східно-Європейська біржа» підконтрольні олігарху Фірташу. Відверту «адресну» приватизацію вдалося зупинити лише шляхом залучення міліції та знімальних груп українських телеканалів.

Слідом за цим 19 червня 2014 року колишнього главу ФДМ Олександра Рябченка Верховна Рада відправила у відставку. «При цьому продаж титанових активів, у тому числі «Сумихiмпрому», готували під одного покупця — Дмитра Фірташа», — заявив того дня пресі заступник голови парламентської комісії з приватизація Павло Різаненко.

Як пояснюють експерти, банкрутство і санація «Сумихiмпрому» потрібні Дмитру Фірташу для того, щоб збити ціну акцій підприємства на торгах, якi готували «під нього». І вже якби він став власником цього заводу, потужності холдингу Фірташа Group DF з випуску двоокису титану зросли би на 35% — з 110 тис. тонни до 150 тис. Крім того, Group DF став би монополістом iз виробництва в Україні метанолу і капролактаму, адипінової та оцтової кислоти. Також олігарх зміг би контролювати 80% вітчизняного виробництва мінеральних добрив, 80% — кальцинованої соди і 70% — двоокису титану.

Хтось скаже: ну й нехай, навіщо рахувати гроші в чужій кишені? І можна було б iз цим погодитися, якби ця покупка олігарха не шкодила інтересам держави. Але якщо від такої операції вже ясно видно шкоду — цього не можна допустити! Адже вже не ті часи, що при Януковичі. Сьогодні всі ми чудово розуміємо: якщо хтось грабує державу — він грабує кожного з нас. Тому й вiдповiдальний за дотримання законностi буквально кожен українець — вiд Президента країни, чиновника Фонду держмайна та активiстiв Євромайдану до кожного пересiчного громадянина.