Київ без Стуса?

Земля дорожча за людину?

«На цьому місці в дерев’яному будинку жили батьки Стусової дружини, Валентини Попелюх. Упродовж семи років після одруження тут мешкав Василь Стус. Будинок зруйнували, коли прокладали тут дорогу. Але понад столітні сосни і дуби, які бачив Стус, ходив під ними, писав про них у віршах — збереглися. І ми хотіли, щоб оця жива Стусова історія лишилася», — розповідає «УМ» голова товариства «Просвіта» Святошинського району Ольга Пшенична. Вулиця неподалік названа в пам’ять про Стуса, 200-та школа поруч також носить його ім’я, а її учні вже багато років збирають експонати для шкільного Музею Василя Стуса. Отож у 2006 році активні люди району на зборах громади вирішили створити тут сквер імені Стуса. На початку 2007 року подали заявку до Київської міськради. Після проведення громадських слухань у березні 2007 року рішення постійної комісії Київради з питань культури та інформації щодо підтримки ініціативи громадськості опубліковано в газеті «Місто».

Однак невдовзі жителям повідомили, що ділянку орендує якась фірма. А восени мешканці району дізналися, що ділянку... продали фірмі «Етрекс». Дізналися, що там збираються побудувати торгово-розважальний центр із казино, з’ясували, що власник отого «Етрексу» — брат Дмитра Табачника. На той час громадськість уже організувала там кілька суботників, почистила місце від чагарників, бруду і битого скла. Утім у Київраді «оббивачам порогів» заявили: «Сквер не дасть місту ніякого прибутку, а фірми платять за землю гроші». Коли ділянку оточили зеленим парканом, стало зрозуміло: пилятимуть дерева. «Екологи порадили нам пошипувати їх, тобто без шкоди для рослин позабивати великі гвіздки в кору по спіралі, — згадує Ольга Пшенична. — Ми купили кілька кілограмів великих гвіздків і так і зробили».

«Шевченківська» ніч

«У ніч iз 9 на 10 березня 2009 року — саме в Шевченківські дні — ті 150-річні дуби і сосни таки поспилювали, — продовжує Ольга Пшенична. — О 4-й ранку будівельники сусіднього будинку зателефонували активістові Віктору Ткаченку. Та поки ми приїхали, злочинці вже втекли. Через те, що дерева були пошиповані, вони позрізали їх не при корені, а на висоті людського зросту. Отож експертиза встановила по деревині, що рослини були здорові й міцні». Згодом активісти помітили плутанину в паперах: дерева спиляли не на тій ділянці, де, згідно з документацією, мали будувати ТРЦ. До того ж рішення про продаж ділянки приймали без громадського обговорення і, вірогідно, без прийнятого в такому випадку відкритого аукціону.

Прокуратура Святошинського району Києва порушила кримінальну справу через незаконне нищення дерев у сквері ім. Василя Стуса. Активісти ж відразу почали садити там нові рослини. У червні 2009 року на кошти, зібрані святошинською громадою, тут встановили гранітний знак із написом: «Тут стояв будинок, у якому в 1965—1972 роках жив Василь Стус. 21.04.2007 громадськість започаткувала тут сквер ім. Василя Стуса». Але якось дружина Стуса переказала його вірш-передбачення про зрізані дерева. Вона сказала, що не може навіть проходити повз те місце. У грудні 2009 року син Василя Стуса Дмитро звернувся до Леоніда Черновецького з проханням увічнити пам’ять свого батька на альтернативній ділянці.

Кримінал не налякав

26 лютого 2010 Київрада рішенням №13/3451 присвоїла ім’я Василя Стуса ділянці на розі проспектів Академіка Палладіна та Перемоги. Цим же рішенням Київрада доручила Київській міській держадміністрації здійснити організаційно-правові заходи щодо його виконання. Однак КМДА це рішення не виконала і досі. А влітку 2011 році активісти подали проти КМДА позов до Окружного адміністративного суду Києва щодо невиконання зобов’язань.

«Ми стали звертатися — спершу до КМДА, а потім до Окружного адміністративного суду, — розповідає громадський активіст, голова Святошинської районної організації Української народної партії Віктор Ткаченко. — Суд постановив: КМДА має виконати рішення міськради. Але на всі запити Державної виконавчої служби КМДА не відповідала або ж примітивно брехала. Були накладені штрафи, утім жодного з них виплачено не було. Тому, відповідно до закону, Державна виконавча служба звернулася до правоохоронних органів з вимогою порушити кримінальну справу через невиконання рішення суду. Міліція Шевченківського району розпочала кримінальне провадження. За цей час його чотири рази під різними приводами намагалися закрити. І щоразу завдяки активістам поновлювали». У ході провадження допитано багато свідків, зібрано величезну кількість матеріалів, але не допитали головну особу — колишнього в.о. голови КМДА Олександра Попова. Міліціонери зізнавалися: «Ми намагаємося просунутися далі в провадженні, а нас — по руках!».

«Стара лапа» з КДБ

Не секрет, що колишній Генпрокурор Віктор Пшонка навчався разом з Олександром Поповим в одному військовому виші в Росії. Ніхто б не здивувався, дізнавшись, що вони прикривали один одного. «У цьому сквері, як у краплі роси, віддзеркалилася вся проблематика міста, навіть країни, — каже «УМ» громадський активіст Юрій Журавльов. — Рішення суду не виконується, руйнується правове поле, порушується Конституція. Врешті, відкривається кримінальна справа — а слідчий не може зробити висновків: боїться допитати головного свідка, Попова. На питання: «чому?» слідчий блідне і каже: «Не можу!». Та й справді, як він, лейтенант, допитуватиме підполковника КДБ?». Віктор Петрович вважає, що колишній в.о. мера має принаймні заплатити штраф. «Якщо оці посадовці, що так рвуться до влади, побачать, що попередник за злочинну бездіяльність відповідає, то краще обмірковуватимуть свої кроки, — переконаний громадський активіст. — А нинішня КМДА має видати реальне рішення, де буде детально розписано, хто і що має виконати і з яких статей має фінансуватися».

Річ у тім, що після відкриття кримінального провадження «розпочався якийсь рух». 5 березня 2012-го КМДА видала розпорядження про облаштування скверу ім. Василя Стуса. Однак лист погодження не підписали начальники головного фінансового і головного юридичного управлінь. «Згідно з регламентом КМДА, таке розпорядження недійсне, — пояснює Юрій Журавльов. — Начальник фінансового відділу слушно зауважив, що в ньому немає детального кошторису робіт. Адже зелені насадження, доріжки і лавочки — це окремі статті фінансування». Видається, що Попов підписав це рішення «для галочки». У пункті 3 зазначено: «Департаменту міського благоустрою здійснити фінансування робіт». Але фінансуванням займається не цей департамент, а управління фінансів.

Плани і завдання

Проте ділянка тепер принаймні закріплена за сквером. На звернення Віктора Ткаченка від 21 березня 2012 року до голови КМДА Олександра Попова КМДА повідомила, що проектна організація ПАТ «Інститут землевпорядних технологій» виготовила технічний звіт зi встановлення меж земельної ділянки скверу імені Василя Стуса та внесла його до автоматизованої системи ПК «Кадастр» Головного управління земельних ресурсів.

Звісно, земельна «тема» тут переплелася з ідеологічною. Правозахисник, член Української гельсінської групи Василь Стус поклав життя за визволення людей від організованого криміналітету, що під виглядом «борців за світле майбутнє» безкарно обкрадав і вбивав маси людей. Сквер Стуса боляче зачепить «ветеранів» радянських спецслужб, концтабірних наглядачів і загалом усіх партноменклатурників, для яких досі триває «радянський лад» з його можливостями й пільгами. Однак дивною виглядає й поведінка нібито патріотичних політиків. Так, за словами громадських активістів, ВО «Свобода» не відреагувала на звернення, а скаргу щодо бездіяльності КМДА нардеп Богдан Бенюк перенаправив... Попову.

Тим часом активісти зазначають, що за сквером Стуса можуть зберегтися обидві ділянки. «Друга» — відмежована, затиснута між двома трасами. Там можна встановити пам’ятник, його буде добре видно з дороги. А «перша», де збереглося кілька Стусових сосон, — обжитіша, поряд із житловими будинками. Тут може розміститися інформаційно-просвітницький центр його імені, алея, де на каменях будуть вирізьблені його найвідоміші вірші. Тут можуть відбуватися поетичні турніри школярів, літературно-мистецькі вечори просто неба, перегляд фільмів про права людини і семінари з історії та громадянських прав.