Вразила публікація «Він і справді любив Україну» («УМ» №68, 15.05.2014). Це велика неправда. Ким і чому ллється неправда на найворожіше Україні колесо КПУ, їхніх спільників? Перепрошую, але то був найортодоксальніший комуніст більшовицького гарту. Я постійний читач «України молодої» і одержав море інформації, яка формувала мою демократичну європейську світоглядну ідеологію прямо протилежну хрущовській. Я б про нього і слова поганого не сказав, якби ж не та ворожа вихованню нашого патріота величезна публікація. У наш час це дуже шкідливі дифірамби одному з нищівників нашої мови і нації. Це він, засукавши рукави вишиванки, гучно волав: «Чем скорее мы все заговорим на русском языке, тем скорее построим коммунизм». Але це були слова, за якими були й комуно-нацистські дії, які посіяли (ще активніше, ніж за царату і сталінізму) зерна московізації, насамперед України, нашої нації. Він забезпечив закриття всіх українських шкіл, які ще збереглися після сталінських репресій, тотально русифікував Харків, Донбас, усі міста і містечка, де було промислове виробництво і куди заїхали, навіть у мізерній кількості, московити. Звідси й сепаратизм, тероризм від Донбасу і Криму до Одеси, Харкова, сходу та півдня України.
Із молодих років (з навчання в інституті) і почала народжуватися в мене європейська свідомість. Зсередини московізуючи нас, вони (комуністи. — Ред.) забрали не лише мову, а й наші душі. Тому й стріляє, полонить, катує, вбиває, нищить виробництво зрусифікований криміналітет Донбасу з московитами.
А до приходу Хрущова з Леніним на Донбасі (його теперішній території) українською говорило 75 % мешканців (перепис із використання мов 1907 р.). На Харківщині російськомовних тоді було у 5 разів менше, ніж наших, на Катеринославщині (Дніпропетровщина. — Ред.) нашої мови було в 4 рази більше, на Херсонщині у 2,5 раза більше українців, які розмовляли рідною мовою, на Бессарабії — також у 2,5 раза більше, навіть у Криму наша мова звучала у 1,5 раза частіше, ніж російська. І це ж після Петра І, який розпинав Україну, після Катерини ІІ, «байстрюки» якої сараною сіли на нашу землю, після валуєвських та емських заборон нашої мови. Хіба ж українці пороли б животи своїм чи дозволили б подібне робити забродам? То діють чужинці, бо, як писав Кобзар, «москалі — чужі люде — роблять лихо з вами...».
Оцю святу, гірку і невтішну правду хтось має донести до кожного етнічного українця для повернення його до своєї мови і свого роду. У ті міфи, які поширюють сьогодні про патріотизм російськомовників, я не вірю. Є такі, але це — одиниці з тисяч. Я вірю голосуванням, а зрусифіковані регіони завжди голосують за холуїв Москви і проти України, за тих, хто несе смертельну загрозу нашій мові, нації і європейській Україні.
З повагою та надією на прозріння усіх «УМівців», українців та читачів «УМ» зусиллями вашої газети.
М. САМУСЬ
Чугуїв, Харківська область