Наприкінці 2012 року темою шоу Савіка Шустера було запитання: «Должны ли украинцы извиниться перед евреями за участие в Холокосте?». Тоді провокативна затія провалилася з тріском. Здавалося б, розумні люди мусили б зробити висновок і не намагатися знову зіштовхнути лобами етноси, яким судилося жити в одній державі. Але ж ні! 13 травня 2014 року в тому ж виконанні, але вже на іншому телеканалі, нав’язується дискусія під девізом: «Украина для украинцев?». Щоб не в’язнути в провокативній суперечці, поставимо інші запитання, наприклад: «Ізраїль для євреїв?», «Німеччина для німців?», «Франція для французів?» тощо. Чи, може, Жанна Д’Арк віддала життя, щоб Франція дісталась ефіопам? Скільки ж цинізму треба мати, щоб, знаючи, що українці кількасот років боролися за волю на своїй прабатьківській землі, поставити під сумнів святе право українців на свою державу на своїй же землі?! Прозорий натяк, що випливає із запитання, — Україна може бути для кого завгодно, тільки не для українців!!! А хто поважає це право, просимо щиро, будьте нашими співмешканцями. Але ж ні! В Україні брутально пригнічується все українське, та ще й дивуються, а хтось обурюється, що ми бунтуємо (?). То, може, нарешті перестанемо клеїти дурня та назвемо речі своїми іменами?..
Банальне «Маємо те, що маємо» — це «незалежна» територія, де встановлено колоніальний режим на зразок доманделівської ПАР. 23 роки тут відбувається ротація внутрішніх колонізаторів та їхніх маріонеток під прикриттям патріотичної риторики у винятково соціальній сфері і знаходять підтримку завдяки штучному зубожінню населення, що чекає на «гречку». Нагадаємо, що тлумачний словник трактує термін «держава», як «…апарат політичної влади в суспільстві// країна з таким апаратом політичної влади». Україна, як би це абсурдно не звучало, не українська держава, а аналог апартеїду, бо апарат політичної влади не представляє більшість населення, яким є корінна українська нація.
Анатолій ЛЮДВИНСЬКИЙ
Полтава