Судячи з телекартинок, погода в столиці XVIII Олімпіади дуже непогана, а от на морі, де відбуваються змагання яхтсменів, час від часу штормить, що заважає дотримуватися запланованого розкладу проведення регат. Але й тут в України є небезпідставні надії на медалі. Зокрема, екіпаж у складі досвідченої Руслани Тарани, Ганни Калініної та Світлани Матеушевої в новому класі «Інглінг» у сьомій гонці посів друге місце, поступившись лише американкам, і в загальному заліку зберігав третю позицію, зовсім небагато програючи данській яхті, яка за чотири етапи до фінішу йшла на «срібло». Продовжує штормити і героїв Атланти-96 Євгена Браславця та Ігоря Матвієнка в класі яхт «470». Після кількох успішних гонок 18-те місце нашого дуету на сьомому етапі відкинуло Браславця й Матвієнка на 5-ту сходинку в загальному заліку. У класі яхт «49-eр» Родіон Лука та Георгій Леончук ідуть сьомими; Ольга Маслівець у «Містралі» позавчора значилася шостою.

Напередодні матчу національних збірних у Ньюкаслі наша «молодіжка» поступилася англійським ровесникам у Міддлсбро (1:3). На превеликий жаль і сором, програла родоначальникам футболу наступного дня й головна команда країни, і, що найприкріше, без варіантів. Якщо Блохін перед матчем укотре вже казав, що такому грізному суперникові можна й поступитися, а головне, мовляв, щоб зміст гри був на високому рівні, то мусимо констатувати: 0:3 — найбільш відповідне свідчення нашого «змісту» і «якості». Загалом, українська збірна не знає смаку перемог уже 10 ігор поспіль, причому за весь цей час ми забили «аж» 3 м’ячі.

Погодьтеся, незручно дивитися, коли жінки, яким начебто належить бути елегантними, тягають важкі речі. Але наше «совкове» життя привчило до цієї звички, й ми ніяк від неї не відійдемо. Наздоганяє нас і світ — емансипація продовжує крокувати планетою, і зараз уже не час дивуватися подібним речам. Жіноча важка атлетика стала невід'ємною частиною програми Олімпіад, і з цим необхідно змиритися. І навіть радіти за це. Надто коли бачиш чарівну посмішку штангістки Наталки Скакун, що позавчора по обіді принесла Україні четверте на той час (і четверте «жіноче»!) «золото».

Дехто вже списав 30-річного Білонога з рахунків, коли він посів лише 8-ме місце на цьогорічному зимовому чемпіонаті світу в Будапешті. Але уродженець Білопілля Сумської області вперто йшов до своєї мети з того часу, як у 1992 році виграв молодіжний чемпіонат світу і проголосив бажання стати олімпійським чемпіоном. Травми й підозри у вживанні допінгу робили його лише більш цілеспрямованим, хоча за нашого життя це давалося дуже непросто.