Читаючи соцмережі, все частіше натикаюся на обговорення теми переселенців зі сходу, які, тікаючи від озброєних терористів і постійних вибухів, шукають притулку на Західній Україні. Мимоволі звертаєш увагу на те, що тон більшості реплік перебуває у спектрі від роздратованості до зловтіхи: «а чим вони думали?», «хай у свою Росію тікають», «за що боролися, на те і напоролися».

Можна виїхати із зони бойових дій, а можна залишитися в захопленому сепаратистами місті, вiдчуваючи відповідальність за події, навіть, якщо, здавалося б, і не можеш на них вплинути.