Тупик Трампа. Як один політик загнав республіканців у пастку
Політика — це завжди баланс між образом і реальністю. Але іноді образ стає настільки гіпертрофованим, що починає пожирати свого носія. >>
У Порошенка є шанс не наступити на традиційні для українських політичних лідерів граблі
11.06.2014
Юрій Костенко.
Проблема української влади — її безідейність та ставка на особисту відданість вождю.
Попередні 4 роки всі владні інстанції опановувала навіть не Донецька область, а Єнакіївський район. Жартували навіть, що вже двірників єнакіївських не вистачало, щоб забезпечити всі кадрові потреби державного управління. Янукович робив свою особисту партію влади. Але йшли туди люди по посади, а не за ідейними уподобаннями. І тому Партія регіонів була не ідеологічною партією, а командою, збудованою за принципом відданості Януковичу. Так само — на особистих симпатіях багато в чому — формувалися «Батьківщина» і «Наша Україна».
Багато представників цих партій уже перебігли в «клуб прихильників» Петра Порошенка, попри те, що вчора його критикували. Це традиційна, на превеликий жаль, хиба української політики — ті, хто бігає від партії до партії, від однієї політичної ідеології до іншої, не зникають з української політики. Тому Порошенку обов’язково треба проводити парламентські вибори, щоб відділити від декларованої ним нової європейської політики все оте політичне сміття.
Партія повинна завжди орієнтуватися не на лідера, а на політичну ідеологію. Ідеологія — це чітке формулювання суспільно значимої мети, програми, врешті, прозорість політичних кроків. У Європі не голосують персонально за Меркель або за Олланда. Там виборець більше орієнтується на ідеологію, тому голосують за правоцентристів, за лівоцентристів, за зелених, за лібералів, за християн — за ідею. Соціально значущу ідею, за якою стоять симпатії виборців. У нас голосують за Петра, за Віктора, за Юлю, а не за ідею. Маємо переступити цей рубіж.
Плюс Порошенка в тому, що він змушений буде опиратися на значно ширший політичний спектр у своїй діяльності, ніж його попередники. За своєю позицією він класичний праволiберал. Його підтримка ідеологічними союзниками у владних коридорах може бути набагато ширшою. Думаю, що Порошенко, маючи великий політичний досвід, врахує помилки, яких припустилися його попередники.
Саме тому парламентські вибори восени мають відбутися на широкій ідеологічній основі, а не на так званих лідерських проектах. Для цього треба внести відповідні зміни у закон про вибори та закон про політичні партії. Треба знизити прохідний бар’єр до 3%. І це одразу розширить можливості ідеологічних партій пройти до ВР. Політика, врешті-решт, має стати ареною для змагання ідей. А не сценою для самовираження окремо взятих безідейних лідерів, для яких особисте завжди перевищує державне.
