«Корсари», «Скіфи», «Квітники»…

16 «Квітників» можуть виконати «роботу» за 800 звичайних снарядів

— Пане полковнику, що найновішого є на озброєнні у наших артилеристів?

— Протягом останніх років були створені перевізний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) «Бар’єр», легкий ПТРК «Корсар», переносний ПТРК «Скіф», переносний протитанковий комплекс «Стугна-П», 30-міліметрова гармата ЗТМ-1, протитанкові високоточні керовані ракети «Комбат» і «Стугна».

— Львівські військові науковці брали активну участь у випробуваннях 152-міліметрового керованого артилерійського снаряда «Квітник» з лазерним напівактивним самонаведенням. Яке його призначення?

— Снаряд типу «Квітник» призначений для високоточного ураження різноманітних цілей при стрільбі з артилерійських систем у складі комплексу керованого артилерійського озброєння. Снаряд має активну лазерну голівку самонаведення, а його високоточне наведення забезпечується підсвічуванням цілі за допомогою лазерного далекоміра, який забезпечує майже стовідсоткову ймовірність знищення цілі.

— У чому відмінність «Квітника» від звичайних боєприпасів?

— На відміну від звичайних боєприпасів з осколково-фугасною бойовою частиною, ефективних тільки при їх використанні у значній кількості (десятками і сотнями), «Квітник» забезпечує вибіркове ураження цілей iз першого пострілу. Його технічні характеристики відповідають аналогічним іноземним зразкам, а за деякими параметрами навіть перевершують. Наприклад, при меншій масі та довжині «Квітник» має більш потужну бойову частину і, як наслідок, значно ширші можливості знищення цілей.

— А в арсеналі наших Збройних сил він уже є?

— До Сухопутних військ Збройних сил України снаряд «Квітник» калібру 152 мм почав надходити після проведених військових навчань «Перспектива-2012» та успішних полігонних випробувань у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

— Чи кожна країна має на озброєнні власні боєприпаси?

— Зараз лише провідні країни світу, зокрема США і Російська Федерація, мають на озброєнні високоточні артилерійські боєприпаси власної розробки і виробництва. До речі, до березня 2001 року керовані снаряди з подібними характеристиками вироблялися тільки в цих країнах. А Тульське конструкторське бюро приладобудування, що розробило артилерійський снаряд «Краснополь», вважалося в цьому плані монополістом. І хоча різні типи керованих артилерійських снарядів виробляють у США, Росії, деяких європейських державах, а також у ПАР, українські боєприпаси значно дешевші. У наших снарядів кращі експлуатаційні характеристики, вони не вимагають спеціальних дорогих контейнерів. Не випадково кажуть, що американський аналог Copperhead — просто «неженка»...

— То «Квітник» випереджає російський аналог?

— Так, у «Квітника» кращі, ніж у «Краснополя», характеристики пробиття. Наш осколково-фугасний боєприпас із лазерною напівактивною голівкою самонаведення можуть застосовувати в наземній артилерії: самохідні гаубиці типу 2С19 «МСТА-С» чи 2СЗ «Акація». У нього потужна бойова частина. Температурний діапазон роботи досить широкий: від мінус 40 до плюс 60 градусів. Застосування високоточних боєприпасів дає можливість у 10—15 разів скоротити час виконання бойового завдання. До речі, 16 таких боєприпасів можуть виконати «роботу» за 800 звичайних снарядів. Ефективність дуже висока. Реалізацією «Квітника» зацікавилися американці і деякі держави Ближнього і Середнього Сходу. Китай, хоча і закупив ліцензію на виробництво російського «Краснополя», все-таки виявляє інтерес до українських боєприпасів.

Україна — єдина країна, яка виготовляє ствольні керовані ракети шести калібрів

— Чому протитанкові ракети для гармат, якими озброєні танки і бронетранспортери, займають особливий сегмент збройового ринку?

— Насамперед тому, що всього кілька країн світу здатні самостійно їх виготовляти. Україна з протитанковою керованою ракетою «Стугна» серед них. Вона здатна пробивати броню товщиною до 80 см.

— «Стугна» — не єдина протитанкова ракета, яку виготовляє Україна?

— Так, на основі високоточної ракети «Комбат» у нас розроблена стовбурна ПТКР «Конус» під калібр 120 мм, прийнятий у країнах НАТО. Окремою лінійкою представлені створені разом iз бельгійською компанією CMІ Defence і адаптовані до стандартів НАТО новітні стовбурні ПТКР Falarіck. Ця ракета виробляється трьох калібрів: 90 мм, 105 мм і 120 мм. Слід зазначити, що ракета Falarіck калібру 90 мм — найменша ствольна керована протитанкова ракета у світі, на відстані 5 км вона здатна знищити ціль bз відхиленням не більше 50 см. До речі, Україна — єдина країна, яка виготовляє ствольні керовані ракети шести калібрів — 90 мм, 100 мм, 105 мм, 115 мм, 120 мм та 125 мм. В інших країнах такі боєприпаси виготовляються в одному-двох калібрах.

— А які особливості переносного протитанкового комплексу «Скіф», розробленого Київським конструкторським бюро «Луч»?

— «Скіф» дозволяє уражати живу силу, рухомі і нерухомі броньовані об’єкти, що мають комбіновану, рознесену чи монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом, а також довгострокові вогневі цілі, танки, легкоброньовані об’єкти, вертольоти.

Особливістю українського комплексу є можливість дистанційного наведення ракети на ціль iз закритої вогневої позиції, що помітно зменшує психологічне навантаження на навідника, а також виключає ризик знищення навідника-оператора вогневим ударом противника у відповідь. Відстань між навідником і пусковою установкою може бути до 50 метрів. У ПТРК «Скіф» наведення (керування) ракети здійснюється променем лазера, а не підсвічуванням цілі, як у більшості сучасних ПТРК. Тому «Скіф» має високий ступінь захисту від перешкод противника або таких природних перешкод, як пил та рослинність.

— Для кожної зброї важливо мати найкращі показники ураження цілей. «Скіф» має свої «родзинки»?

— «Скіф» може вести стрільбу з так званим перевищенням. Його принцип полягає в тому, аби траєкторія польоту ракети після пуску проходила на 2—10 м вище лінії спостереження і знижувалася на рівень цілі на кінцевій ділянці траєкторії. Лазерний промінь при цьому світить у хвіст ракети і тільки в останню секунду перед ударом переводиться на ціль. Це вводить противника в оману і дозволяє завдати раптового удару. Особливістю комплексу є вбудований лазерний далекомір, за допомогою якого дані про цілі вводяться автоматично, при цьому виключаються зайві маніпуляції. В інших ПТРК така технологія не використовується.

— У чому полягає унікальність конструкції боєприпасу, який використовують у ПТРК «Скіф»?

— Тандемна конструкція боєприпасу дозволяє пробивати броню товщиною до 80 см і уражати найбільш сучасні танки з надпотужним бронезахистом. За цією характеристикою переносний ПТРК «Скіф» займає провідні позиції серед конкурентів на світовому ринку озброєнь. Він використовує ракету, уніфіковану з перевізним ПТРК «Бар’єр». «Скіф» комплектується ракетами калібрів 130 мм і 152 мм у транспортно-пускових контейнерах з тандемними кумулятивними (РК-2С, РК-2М-К) та осколково-фугасними (РК-20Ф, РК-2М-ОФ) бойовими частинами. Модернізована модель ПТРК «Скіф-М» має у своєму складі білоруський тепловізор.

— У Білорусі така зброя є теж?

— Так, «Скіф» постачають на озброєння до Білорусі, а також Грузії та Азербайджану.

Дальність пострілу «Корсара» втричі більша, ніж у гранатомета

— На початку розмови ви згадували ще й про ПТРК «Корсар». Чим він відрізняється від «Бар’єра»?

— «Бар’єр» встановлюється на башті бойової машини і призначений для ураження нерухомих і рухомих сучасних броньованих цілей, а також малорозмірних цілей типу довгострокових вогневих точок, танків в окопах, легкоброньованих об’єктів і вертольотів. На відміну від нього «Корсар» забезпечує знищення нерухомих і рухомих броньованих цілей iз будь-якими видами і типами броньового захисту, швидкісних десантних катерів, а також малорозмірних цілей — дотів, вертольотів, безпілотників. Крім того, його можуть встановлювати на вертольотах, авто- і бронетехніці, катерах. Улітку 2013 року «Корсар» пройшов полігонні випробування, результати яких визнали успішними.

Дальність пострілу нового ПТРК — до 2,5 км, тобто в 3,5 раза більше, ніж у ручного протитанкового гранатомета. Температурний діапазон застосування значно ширший, ніж у закордонних аналогів: від мінус 40 до плюс 60 градусів. Американські та ізраїльські комплекси не розраховані на роботу нижче мінус 20 градусів. До речі, вартість «Корсара» втричі нижча, ніж у закордонних конкурентів ($ 130 тис.), а ракети — вчетверо ($ 20 тис.).