«Ми його в рейс не посилали...»

Викрав бус на «лівий» рейс?

Сім’я загиблого водія Олексія Медведчука дізналася про трагедію не від керівництва фірми, де він працював. Донька Іванна прочитала про аварію в iнтернеті й запитала маму: «Кого тато повіз у Рівне?». Бо ще була надія, що на страшних знімках iз місця аварії — не його бус. Та деякі речі й знайомий номер телефону, набитий трафаретом на «Мерседесі», не лишили надії на диво. Загинув таки тато...

Марія Медведчук та три її осиротілі доньки досі не знімають чорні жалобні хустини. Змиритися з втратою коханого чоловіка й люблячого тата неймовірно тяжко. Та ще важче було дізнатися правду про те, що насправді сталося на дорозі того трагічного 27 листопада. Вони навіть не підозрювали, що їм доведеться воювати ще й за чесне ім’я загиблого. Бо власниця фірми, якій належав бус, на слідстві заявила, що водій самовільно взяв транспортний засіб і повіз спортсменів. І їй повірили на слово!

Навіть комісія Держгірпромнагляду у Волинській області, яка кілька разів збиралася на засідання, одностайно підтримувала цю версію ще до закінчення слідства, хоч ніяких офіційних доказів цього не мала. І це не могло не дивувати. У своїх висновках в акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком від 27 грудня 2013 року комісія написала: «Враховуючи, що транспортний засіб використовувався в особистих цілях без відома роботодавця, комісія вважає нещасний випадок, що стався з водієм Медведчуком Олексієм Аркадійовичем, не пов’язаний iз виробництвом».

Одним махом усю провину звалили на загиблого водія, який не може за себе постояти, й відразу «вбили двох зайців»: жодних компенсацій від держави сім’я потерпілого не отримає, а власниця буса не зобов’язана компенсувати постраждалим в аварії матеріальну й моральну шкоду. Тепер це має зробити сім’я загиблого водія. Останнє засідання комісії відбулося 6 травня 2014 року і, як слід було чекати, її висновки залишилися незмінні — водій загинув не на виробництві.

За чесне ім’я треба боротися

Слідство довго не визнавало родину Медведчука потерпілою стороною, мотивуючи тим, що вони не їхали в злощасному бусі. На письмову вимогу лише з третьої спроби слідчий Рівненського УМВС Б. Крупенко 24 березня визнав доньку Іванну потерпілою стороною, і вона отримала можливість ознайомлюватися з документами справи. Але вже 31 березня кримінальне провадження було закрите, а винним у ДТП визнано водія. Цю постанову прокуратури області родина загиблого нині оскаржує, бо має чимало підстав вважати слідство упередженим.

На їхню думку, в матеріалах слідства немає переконливої доказової бази провини водія: перевищив швидкість, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку у момент об’єктивного виявлення перешкоди, не дотримався безпечної дистанції, не вжив заходів до зменшення швидкості, допустив зіткнення з напівпричепом — усе це у справі є. Але невідомо, що ж насправді стало причиною страшної аварії. Медведчук був досвідченим водієм, багато років працював дальнобійником. Хоча від ДТП ніхто не застрахований...

Кінець осені, вечір, не освітлена дорога, попереду їде «МАН» з напівпричепом, позаду їде ще два авто, за ними — ще один «МАН». Передній «МАН» зміщується з правої смуги в ліву і починає розворот. Чому водій буса не побачив цього маневру? Заснув, стало погано із серцем, чи не встиг загальмувати у темряві — версій безліч. Медведчукам знайомі експерти відразу сказали: «Вам не пощастило, що обидві фури з однієї фірми. Водії брехатимуть однаково». Слідство чомусь допитало водія другої фури, яка їхала на відстані 500 метрів, і не допитало водіїв легковиків, які їхали у правій смузі поруч iз бусом Медведчука й могли бачити краще, що відбулося. Чому, якщо мікроавтобус Медведчука їхав зi швидкістю 60—80 кілометрів, а фура — 55, загиблий водій та пасажир, який сидів попереду, отримали такі важкі травми?

«Уявляєте, яким мав бути удар, щоб такого чоловіка, як Олексій (вага — 110 кілограмів, зріст — 180 см), пошматувало і пом’яло так, що непошкодженою була лише одна нога? Всі внутрішні органи, кінцівки поламані, суцільне місиво! — плаче, розповідаючи дружина загиблого пані Марія. — Чи могли такі пошкодження бути при такій невеликій швидкості? Двадцятитонна фура, вантажена щебенем, навіть iз місця посунулася. Ми вже всяке передумали, спілкувалися з експертами, водіями. Хотіли побачити висновки трасологічної експертизи, але там нічого не пояснюють, чуємо лише загальні фрази ні про що. Ми думаємо, що фура почала різко повертати ліворуч і, можливо, зупинилася, через те Олексій не встиг загальмувати. І сила удару була така страшна саме через це!..»

За словами вдови, водій другої фури розповідав, що в мікроавтобуса погасли габаритні вогні. Тобто могло вийти з ладу електрообладнання і водій в темряві не побачив фуру. Безліч «може», а що було насправді — ніхто не знає. І, як бачимо, знати не хоче. «Зробили винним мертвого. Ми тільки дізналися, що обидва авто, учасники ДТП, весь час зберігалися не на штрафмайданчику, а на території приватного підприємства, фура якого потрапила у ДТП. Щоб провести судово-технічну експертизу слідчий через суд просив дозволу. Як на мій хлопський розум у машинах можна було поміняти деталі, сліди небажані знищити. Яка довіра до слідства може бути за таких обставин?» — обурюється пані Марія.

Був день робочий — став «вихідний»

Та саме поведінка керівників фірми, де працював загиблий, найбільше вразила його сім’ю. Бо зробили злодія з мертвого працівника, якому повністю довіряли, який був на хорошому рахунку. Багато хто, з ким довелося розмовляти про цю ДТП, казав, що дуже мутна ця справа. Ніхто з колег водія не вірить, що він самовільно взяв бус і повіз спортсменів у Рівне. Ні про яке викрадення автомобіля того дня турфірма до міліції не повідомляла. Водій Медведчук готувався до поїздки, як зазвичай: пройшов медогляд в автопарку, про що свідчить запис в окремому журналі та у журналі виїзду-заїзду приватного транспорту за 27 листопада 2013 р.

Чи робила б це людина, яка вирішила приховати поїздку від керівництва і зробити «лівий» рейс? Про цю поїздку знав водій цієї ж турфірми Юрій Олійник. У своїй пояснювальній записці він написав: «До мене подзвонив тренер Смітюх С. і попросив дати їм буса на поїздку у Рівне, я сказав, що їду на Хмельницький, мене не буде. Подзвонив я Олексію, спитав, чи не поїде. Він сказав, що поїде. Чому він не оформив договір і не взяв путівку, я не знаю».

Саме номер мобільного телефону Юрія вибито було на бусі, яким їздив Медведчук, тобто через нього проходило чимало замовлень. Чому він не поставив до відома керівництво турфірми, що планується поїздка у Рівне? Каменем спотикання став злощасний договір на перевезення, якого нібито не виявили в бусі на місці аварії. Тренер баскетбольної команди Луцької ДЮСШ №1 Смітюх С. В . у поясненні від 25.12.2013 р. повідомив: «Замовлення автотранспорту для поїздки в Рівне здійснював через Юрія Олійника, який запевнив мене, що 27.11.2013 р. автотранспорт для поїздки на гру буде о 16.00 біля спорткомплексу СНУ. Автотранспорт був вчасно поданий, розрахунок iз водієм провів, але договір на перевезення не перевірив».

Насторожує, що тренер команди вперто уникає будь-яких розмов на цю тему. Договір на перевезення укладають організатор поїздки та керівництво турфірми. Отож якщо договору в машині Медведчука не виявлено, він має бути у того, хто організовував цю поїздку, тобто у тренера Смітюха або керівництва ДЮСШ.

У спортивній школі відхрестилися від цієї поїздки. Заступник директора ДЮСШ Ірина Ярмусь пояснила: «Це були змагання аматорської ліги, й ми до них не маємо ніякого відношення, бо їх у нашому плані немає. Хоч тренери й деякі учні їхали наші. Наскільки мені відомо, договір iз перевізником у них був, вони запевняли про це на словах. Наші хлопці з ними їздили раніше. Коли школа організовує змагання та поїздку, то без договору з перевізником, без списку дітей, які їдуть, без всіх інших необхідних документів не має права їхати в рейс ні водій, ні тренер. У журналі має бути відповідний наказ. Після цього та інших нещасних випадків наші вихованці тепер їздять на змагання тільки громадським транспортом і рейсовими автобусами».

Отож, якщо договір був, куди він зник? А якщо не було, то чому не запитують про грубі порушення правил пасажирських перевезень з того, хто замовляв мікроавтобус? Питання поки що без відповіді.

Родина загиблого сама зібрала докази того, що роботодавець займалася фальшуванням документації, й повідомила про це слідство. Територіальна державна інспекція з питань праці під час перевірки перевізника виявила чимало порушень законодавства про працю. Зокрема, не було графіка роботи водіїв, не вели журнал реєстрації відряджень працівників, практикували недостовірний облік виконаної робітниками роботи, що, у свою чергу, призвело до нарахування заробітної плати не за фактично відпрацьований час, а за години, зазначені у табелі обліку робочого часу. Медведчук, за табелем, працював по дві години у день і, згідно з платіжними відомостями, отримував щомісяця по 300 гривень зарплатні. Не проводили нарахування за відпрацьовані години у нічний час.

У матеріалах кримінального провадження є копії табелю обліку та використання робочого часу за вересень-листопад 2013 року, у якому зазначено, що 27.11. 2013 р. у Медведчука О.А. був робочим днем. Саме цей табель фірма-перевізник здала в обласне відділення Укртрансінспекції. А в іншому табелі рободавець одному Медведчуку раптом змінює робочий графік і робить цей день вихідним. Усі ці порушення дають підстави сумніватися у правдивості свідчень керівника фірми Пташкіної Л. О. Однак ані слідство, ані комісію Держгірпромнагляду ці нюанси не зацікавили. Про них скромно промовчали. Чи не дає це підстави вважати, що пасажирські перевезення цією фірмою здійснювалися не завжди прозоро? Тобто договору на перевезення з керівниками баскетбольної команди могли просто не заключати. Заплатили гроші — й поїхали. Договору нема — крайній водій. З мертвого що спитаєш?

Рідні загиблого продовжують шукати правди. Вони сподіваються, що сьогодні, коли в країні починаються хоч якісь зміни, їм вдасться це зробити. Проти керівника фірми «Карнавал-тур» відкрито кримінальне провадження за фактом службового підроблення документів. Правомірністю висновків комісії Держгірпромнагляду зайнялася обласна прокуратура.