Магніт читацького попиту. Результати рейтингу «Книжка року»-2025
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Захворіли на «Бумбокс». Остання фаза
03.06.2014
Вокаліст гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк: «Низький уклін вам за те, що з нами!» (з мережі «Фейсбук».)
Минуло рівно 10 років відтоді як вокаліст Андрій Хливнюк і гітарист Андрій Cамойло, якого тоді всі називали «Мухою», створили у Києві хіп-хоп і фанкі-ґрув гурт «Бумбокс». Ось і настав час підбивати підсумку і звітувати перед шанувальниками, що зроблено. Оком не встигли моргнути, як десятка пролетіла, все навколо змінилося, але хлопці залишилися такими, як були. Тільки тепер їм є чим похвалитися. П’ять офіційних альбомів, один неофіційний, співпраця з «Pianoбоєм», «Океаном Ельзи» та «Бастою», музика до фільмів та серіалів, кавер-версії пісень Михея і «Машини времени», Ігоря Талькова та групи «Брати Гадюкіни». Гастролі від Торонто до Владивостока і від Києва до Абу-Дабі. На рахунку — 700 концертів, а це означає, що на тиждень «Бумбокс» мав 5 виступів.
«Питаєте, як нам вдалося не пересваритися і зберегти старий склад гурту? (Андрій Самойло на гітарі, Олександр Люлякін за барабанами, Валентин Матіюк за вертушками і Денис Левченко на басу. — Ред.). Спробуйте 10 років провести в одному автобусі, тоді будете знати, чи вам варто розійтися, чи бути разом», — каже Андрій Хливнюк перед ювілейним концертом у київському клубі Stereo Plaza.
На розігріві — Софія Ротару та Назарій Яремчук
Цього разу хлопців не запрошували організатори, вони не писали райдер. Тож вся відповідальність лягла на їхні плечі. Музиканти придумували дизайн сцени, вибирали, якими мають бути барабани, вирішували, як швидко пропустити людей і випустити, як уберегтися від всяких непорозумінь і прикрих випадків. Попри насичений гастрольний графік, «Бумбоксу» вдалося зробити комфортне свято не тільки для себе, а й для кількох тисяч фанатів, які прийшли 31 травня на їхній концерт.
Сцену прикрашав велетенський екран. На відео були старенькі телевізори, по яких крутили шлягери ХХ століття — Назарія Яремчука і Софію Ротару. Цим «Бумбокс» хотів сказати чи то те, що вони виросли на їхній музиці, чи те, що ввійдуть в історію музики, як їхні зіркові попередники. Поки публіка підтанцьовувала під «Стожари» Яремчука і в унісон iз Ротару співала «Червону руту», «Бумбокс» перед концертом давав прес-конференцію. За день до ювілею у Києві, 30 травня, хлопці мали концерт у Литві. Там із «Бумбоксом» трапилася ціла драма. Діджей Валентин Матіюк, той, що Валік, отримав травму ноги. Лікарі чудово спрацювали і наклали йому гіпс. Але Валік не зважав на «діамантову» ногу, жартував із журналістами, і, що найголовніше, відіграв майже чотиригодинний концерт. Бо як без не нього?
Набитий по вінця клуб тупотів ногами, свистів, кричав: «Бумбокс, ми на колінах». Усі хотіли бачити своїх героїв. На екрані з’явився напис: «Бумбокс» — музика для мас». Після цього із запізненням на 40 хвилин першим на сцену вийшов Андрій Хливнюк. «Ми — українська група «Бумбокс», місто-герой Київ». А далі почалася хвиля хітів: «Ким ми були», «Хвилюватися немає причин», «Меломанія», «Настане той день», яку група вперше за дев’ять років виконала на сцені, «Засмага зійде», «Віддаю», «Вахтёрам», «Коля». І тут Андрій зупинився. «Низький уклін вам, що прийшли, що з інфляцією купили квитки, дякуємо, що ви з нами у цей день, коли у країні війна», — вокаліст пообіцяв, що це тільки початок програми і продовжив концерт піснею «Дурень». Наступну композицію «Шукай» на екрані супроводжувала карта України, по якій літав літак: «Вогні великих міст так схожі на рай. Манять і кличуть тебе і мене».
Синьо-жовтий прапор, Україна єдина та «Крым, мы увидимся снова!»
Коли прозвучали перші ноти пісні «Вона носила квіти у волоссі», клуб «вибухнув». Пік ейфорії настав, коли з’явився на весь екран синьо-жовтий прапор, а замість тризуба — емблема гурту. Патріотичний настрій панував ще під час кількох наступних пісень. «Іноді думаєш, навіщо ти писав цю пісню? Написав би іншу, сталося б усе інакше», — розмірковує вслух Хливнюк перед «Этим летом», де головний месидж пісні «все хотят целого, а не половины».
До ювілейного концерту «Бумбокс» готувався довго. І це було помітно у кожній дрібничці. Ось, наприклад, під час виконання пісні «Ты одна». Андрій доходить до строфи «Держаться за руки — это безплатно», далі переходить на продуману імпровізацію: «Україна єдина» і продовжує за текстом, ніби нічого не відбулося. Або ж під час пісні «Сандали», яка була написана в Ялті у 2009-му. Андрій співає: «Уходи, не волнуйся, я выживу». Та замість запитання до своєї коханої вокаліст учергове змінює текст: «Крым, мы увидимся снова!».
Дві пісні разом із «Бумбокс» відіграв Дмитро Шуров. І це означало, що концерт наближається до завершення. Після композиції «Наодинці» сам собі Андрюха з музикантами пішов зі сцени. Та в клубі ніхто не поспішав до виходу. Адже ще не прозвучала головна пісня «Бумбоксу» — «Поліна». «Продавщиця, яка в аеропорту продає бутерброди, завжди нас запитує: «О, привіт, хлопці! А де ваша Поліна?» Так ми зрозуміли, що ця пісня — наша візитка», — зізнався Хливнюк.
Вийшовши на біс, Андрій заспівав «Номер скрыт», культурно натякнувши, що «сказать хочу, все, устал — домой лечу я». Та на цьому він не поставив крапку. Була ще «Поліна», були «Дитина» і «Звезды не ездят в метро», яку «Бумбокс» присвятив Макаревичу, подякувавши за підтримку: «Є люди, які ризикують усім заради України. Це Андрій Макаревич. Ми пишаємося вами».
Після цього, остаточно захворівши на «Бумбокс», остання фаза, багатотисячний клуб плавно «поплив» у бік метро. По дорозі додому у кожного з поціновувавчів у голові крутилися 35 пісень, які музиканти виконали під час концерту. 10 років — немов перший раз. Хвилюватися немає причин, хлопці, живіть до ста. Бо як без вас?
