З нагайкою — на церкву

Рівно чотири роки тому наша газета розлого розповідала про праведні справи протоієрея Івана Катькала — настоятеля церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Перевальному Сімферопольського району. Духовник Кримської і Сімферопольської єпархії Київського патріархату поєднує Божу службу зі справами не менш праведними, які на вустах людей далеко за межами Перевального і навіть Криму. Дипломований педагог і різьбяр по дереву зцілював молитвами, надавав консультації з лікувальної фізкультури, загартовування і фітотерапії, зі своїми вірними парафіянами продовжував будувати свій третій храм у селі Мраморному в тому ж таки Сімферопольському районі. А ще на власному прикладі вчив, як треба цінувати життя. І це геть не патетичні слова: до Бога і душпастирства чоловік прийшов, долаючи важку хворобу хребта. Його парафіяни — офіцери і матроси місцевого військового з’єднання і члени їхніх родин.

Із моменту створення 1997 року і до березня поточного року церкву в Перевальному вважали першим гарнізонним храмом у вітчизняному війську. Церква буквально поруч iз головним КПП військової частини. І коли з початком анексії Криму сюди під’їхали на «Тиграх» «зелені чоловічки» і поруч напнули намети проросійські активісти і козаки, то саме парафіяни разом зі своїм протоієреєм стали перед ними живим щитом. Аби вберегти наших вояків від штурму. Утім «полюбовне» захоплення, як не прикро, все ж відбулось — більшість вояків Перевальненської бригади берегової оборони на чолі з командуванням майже у повному складі, звісно ж, під психологічним тиском все ж дали згоду продовжити службу вже під російським триколором. І, зрозуміло, відтепер опіки священика Київської церкви не потребують.

Саме цієї обставиною, а ще «екстремізмом» отця Івана тримісячної давності козацькі старшини і всюдисуща «самооборона» Аксьонова сповна скористалися минулої неділі. «Рано-вранці перед традиційною відправою, зламавши вхідний замок, до храму увірвалась група чоловіків у камуфляжах й папахах. У руках — нагайки, ножі й шаблі. І заходилися виштовхувати всіх, у тому числі дітей, із приміщення, заявляючи при цьому, що вони — парафіяни Московського патріархату і відтепер храм законно належить їм. Постраждала вагітна жінка з Севастополя. Коли за неї заступився чоловік, то нападники накинулись і на нього з погрозами і лайкою. Із матінкою і донькою Марією я змушений був рятуватись у машині. Козаки спустили на ній колеса, били бітами по капоту і склу, розгойдували автівку. Через це у доньки стався істеричний напад (вона з дитинства страждає на дитячий церебральний параліч. — Авт.). Жах. Погрожували, щоб негайно покинув Крим, інакше вб’ють. Погрожували навіть у присутності поліції. А куди ж мені їхати, якщо у Криму я вже мешкаю 39-й рік і ніде більше у мене немає житла», — розповідає о. Іван.

У зв’язку з цим інцидентом прес-центр Київської патріархії висловив рішучий протест. «Ми вимагаємо від російської влади в Криму покласти край утискам православних українських віруючих, а відповідальних осіб iз числа нападників та поліцейських, які їм сприяють, притягнути до відповідальності», — наголошується в повідомленні Київської патріархії.