Королівство мілітарного абсурду

      Міністр оборони Євген Марчук презентував недавно Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року. «У мене немає ніяких сумнівів, що в 2015 році Збройні сили України будуть одними з наймогутніших у Європі», — резюмував чергове нововведення глава оборонного відомства. А центральний друкований орган МО — газета «Народна армія» — підкреслив, що «Стратегічний оборонний бюлетень містить у собі оцінку військових погроз для нашої держави, без чого неможливо виробити модель армії, яка необхідна Україні». Утім, якщо ж враховувати характер, розміри і наслідки «реформ», що охопили Збройні сили, то, здається, ніяку модель уже виробляти не потрібно. Наша армія вже давно схожа на модель — подібна на справжню, тільки не працює. І оцінювати військові погрози не обов'язково. Сьогодні дедалі більше спостерігачів переконуються, що найбільшу загрозу для обороноздатності держави становлять «реформатори» у погонах.

      «УМ» уже писала, як вони в розпал вступних іспитів захотіли вигнати з «Царського Села» в Боярку курсантів Військового ліцею ім. Богуна. Майже водночас горе-перебудовники закрили військовий госпіталь, але ЗМІ рапортували не про це «досягнення», а про інше — як перший заступник міністра оборони з гуманітарної політики і зв'язків з Верховною Радою Валентина Гошовська в поїздці по Західній Україні дякувала місцевій владі, що виділила в лікарнях таку-то кількість ліжко-місць для військових. А тепер, у розпал курортного сезону, «реформатори» взялися воювати на іншому напрямі — розганяти керівництво військових курортів і санаторіїв.

«Реформатори» на марші

      Робиться це за вже торованою технологією. Спершу на місце виїжджає комісія для пошуку порушень. За підсумками її шукань міністрові на стіл лягають доповідні, за матеріалами яких він може приймати кадрові рішення. Якщо «накопати» нічого не вдається, глава Міноборони має право продовжувати втілювати в життя власну доктрину про демілітаризацію армії — іншими словами, на місце військового керівника призначається цивільний фахівець. Свій цивільний фахівець.

      Отже, «під соусом» реформування Збройних сил медиків у погонах скорочують; військовий санаторій (який є все-таки військовою частиною) очолює цивільний персонаж — і кінці в Чорне море. Тільки в Криму за останній місяць у такий штиб викинули близько сорока професійних військових медиків. Вигода? Ну про яку вигоду може йтися в процесі реформ?! Яка може бути арифметика, коли гармонію майбутніх Збройних сил перевіряють Стратегічним оборонним бюлетенем!

      Був дитсадок при одному з «реформованих» санаторіїв? Був. Приносив прибуток у розмірі півмільйона гривень? Приносив. Та які можуть бути діти в армії майбутнього?! На продаж його!

      Або був у Сімферополі 9-й евакоприймальник військових санаторіїв. Свого часу генерал Лопата, працюючи на посаді начальника Генштабу, дав «добро» на передачу половини його житлофонду 40 родинам безквартирних військовослужбовців. Та тепер не потрібний евакоприймальник нашої армії. Нікого, виходить, евакуювати. І нікуди. Військові загрози ж ніяк без Стратегічного бюлетеня визначити не можемо. До 30 серпня об'єкт має бути ліквідований. Спитаєте, а як же сім'ї? Вони написали листи — Президентові, Прем'єрові, у Міністерство оборони. Чекають, наївні, відповіді.

Озброєний наліт на Партеніт

      Утім є й інші підходи. До начальника Центру територіальної курортології і реабілітації «Крим» підійшли якісь люди з пропозицією здати корпуси центру в оренду. Той, на свою голову, знав арифметику в межах шкільної програми і підрахував, що 2,5 мільйона гривень, які заробляє центр «Крим» для Міноборони щорічно, — це більше, ніж пропоновані за оренду 300 тисяч. І, знову ж, на свою голову, відмовився. Тепер теж чекає відповіді на свій лист до Верховного Головнокомандувача, Президента України Леоніда Кучми. А лист сам по собі цікавий хоча б тим, що в ньому докладно описано методи, до яких удаються «реформатори» в крайньому випадку.

      Зацитуємо основну частину цього листа: «У військовій частині А 0360 (територіальний центр курортології і реабілітації «Крим», смт Партеніт) 10 липня 2004 року виникла надзвичайна ситуація. Вперше в сучасній історії України військову частину, її контрольно-пропускний пункт та управління захопили невідомі. О 6-й годині ранку на цю територію на легкових автомобілях в'їхала група з 15 службовців товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСБУ-охорона», заблокувавши КПП й управління, де розташовані секретна кімната, вузол зв'язку з цілком таємними носіями інформації, службові приміщення начальника центру «Крим», його заступників, служб і підрозділів.

      До 8-ї години ранку прибули командир частини полковник Барамія Геннадій Шаликович та офіцери. Дорогу в управління їм перегородили молоді люди, озброєні кийками, газовими балончиками, а деякі були і з наручниками. Діями загарбників керував гр. Бєліков Юрій Миколайович. Зіткнення не відбулося тільки завдяки самовладанню та витримці офіцерів.

      О 8.45 до частини прибув військовий прокурор Ялтинського гарнізону підполковник юстиції Скляров Руслан Олександрович. Його рішучі професійні дії дозволили командуванню частини пройти в управління. Військовий прокурор роз'яснив гр. Бєлікову Ю.М., що його дії незаконні й порушують конституційний порядок. Гр. Бєліков з доводами військового прокурора погодився, однак територію військової частини А 0360 залишити відмовився.

      О 9.45 відбулися офіцерські збори частини. В одностайно прийнятому рішенні зазначено, що події ранку 10 червня на території центру «Крим» є актом беззаконня, грубої провокації та знущання над офіцерами, велика частина яких — ветерани Збройних сил.

      О 12-й годині до частини прибув начальник військової служби правопорядку генерал-майор Шевченко В. Ф. Тільки після спільних зусиль генерала Шевченка і військового прокурора до 15.00 загарбники залишили територію частини. Як вдалося з'ясувати, всі дії з її захоплення в розпал курортного сезону організував громадянин Середюк А. Т., який у 1994—1998 роках був начальником цього ж санаторію «Крим».

      Юридична адреса ТОВ «ЦСБУ-охорона» — Київ, вул. Житомирська, 29-а...

      Шановний пане Президенте! Від імені офіцерів військової частини А 0360 і всього трудового колективу просимо Вас дати правову оцінку діям ТОВ «ЦСБУ-охорона» і громадянина Середюка А. Т., відновити конституційний порядок, захистити честь і достоїнство офіцерів України».

      Підписав листа до гаранта Конституції командир військової частини А 0360 (центр «Крим»), кандидат медичних наук, заслужений лікар АРК полковник Геннадій Барамія.

Ненародні казки від «Народної армії»

      Від тих, до кого апелювали начальник в/ч А 0360 та офіцерські сім'ї, яких викидають на вулицю, відповіді не надійшло. Зате відповіла газета «Народна армія». ЇЇ головний редактор відповів... казкою. «Військово-курортна казочка» — так називався його матерiал на чотирьох сторінках військового офіціозу.

      «...Багато років тому було це в одному Королівстві Мілітарного Абсурду, — писав автор, — де військом, майже безконтрольно, певний час керували майже самі генералісимуси... Мудрі були генералісимуси. Сумлінно готувалися до життя після війська: контакти в казковому уряді і чарівній адміністрації налагоджували...».

      Як заїжджений ідеологією старий ребусник Синицький із «Золотого теляти» Ільфа та Петрова за допомогою алгеброїда і шляхом дуже складного множення та ділення доводив перевагу радянської влади над будь-якою іншою, так редактор вiйськової газети за допомогою аж ніяк не казкового персонажа, а «особисто Директора (так у тексті. — Авт.) Контрольно-ревізійного департаменту Міноборони України Валерія Красушина» доводив у своїй казці, що до приходу нового керівництва всім в армії було погано, а у «воєнкурорті» засіли винятково визискувачі, які не пускають дітей офіцерів до теплого і синього Моря.

      Викривальна стаття вийшла страшною у своїй викривальності. Шляхом складного тасування і маніпуляції «злитими» «особисто Директором» фактами доводилося, що керівництво «воєнкурорту» взагалі і командування цілої низки військових оздоровчих закладів зокрема нікуди не годиться і вимагає заміни.

      Тут не зайве згадати, що навіть у казках журналісти мають звичай вислуховувати протилежну сторону. Чи можна було бодай погортати свою ж газету? Адже «особисто Директор» приходив до редакції зі своїми «алгеброїдами» восени минулого року. Тільки тоді перевіряти викладені ним факти на місця послали журналістів, а не кабінетних казкарів. І робота над матеріалом тривала два місяці. І хоча підсунуті факти, м'яко кажучи, не зовсім підтвердилися, стаття про реальне становище справ у системі військових курортів, що вийшла 27 грудня, — для дотримання елементарних норм об'єктивності — була доповнена і його, «особисто Директора», тобто пана Красушина, особливою думкою.

      Але та стаття не виконала свого завдання. Вона не доводила «нагальну потребу» повальної зміни воєнно-курортного керівництва. Тому для початку змінили керівництво «Народної армії». «І лише зараз настали благодатні часи, коли настійною вимогою міністра оборони стає безкомпромісна громадянська позиція військової журналістики і кожного військового журналіста», — так ще недавно писав керівник прес-центру Західного оперативного командування підполковник Микола Гуцуляк у рупор військової реформи газету «День». Тепер він отримав звання полковника й посаду редактора «Народної армії». І пише так: «Прийшли до керівництва армією нові люди. І все було б добре, але залишили генералісимуси після себе в армії багато всяких там зміїв-гориничів, кощіїв усяких нечесних, нехороших... І тоді, щоб навести у війську Королівства порядок та повідрубувати всі зайві голови зміям і кощіям, довелося новому керівництву армії направити в усі кінці Добрих Молодців із нової, незіпсованої, контрольно-ревізійної служби. І відкрилося нехороше...». У цьому місці особливо хочеться плакати.

«Громадянська позиція» військового суду

      Не знаю, як там у Королівстві Мілітарного Абсурду, а в державі Україна те, що діється з армією, за рамки абсурду виходить уже давно. Навіть Іванові-дурнику зрозуміло, що військові курорти в розпал сезону є казково прибутковими підприємствами. А які підприємства легше приватизувати? Правильно, неприбуткові. Як «опустити» підприємство? Слід зруйнувати сполучну й координуючу ланку і посадити в керівні крісла своїх людей. Далі — справа тих, кого Микола Гуцуляк величає «Добрими Молодцями» (чи не вони це в центр «Крим» із кийками приїжджали?). І, звичайно ж, «безкомпромісної громадянської позиції військової журналістики і кожного військового журналіста».

      Командир в/ч А 0306 Геннадій Барамія не дочекався відповіді главковерха. Зате йому відповів військовий Апеляційний суд Центрального регіону, куди кримський полковник також звернувся в пошуках правди. Суд визнав усі дії міністра оборони законними. Про що радісно й обсягом на цілу шпальту повідомив демократичній Батьківщині редактор «Народної армії». Цитуючи оперативно доставлені йому матеріали суду, пан Гуцуляк зазначив, що 1 липня керівник МО підписав наказ по особовому складу, згідно з яким заявника (Барамію) було звільнено з посади начальника центру «Крим» і зараховано в розпорядження першого заступника міністра оборони з гуманітарної політики і зв'язків із Верховною Радою.

Питання без відповідей

      З точки зору військового начальства, все пройшло шито-крито. Але є дуже неприємні для головних армійських реформаторів питання.

      Скажімо, чому на місце керівника центру «Крим» було спершу призначено Анатолія Середюка (наказ міністра оборони по особовому складу № 383 від 29 червня), а вже потім — наказом №427 від 1 липня — відсторонено діючого начальника? (До речі, як вам кадровий темп «реформ» оборонного відомства — 44 накази за неповних три дні!).

      Чому військовий медик, кандидат медичних наук, заслужений лікар не повинен займатися своїм прямим обов'язком — лікувати людей, а має перебувати в розпорядженні заступниці міністра зі специфічними для МО обов'язками? Він же не психіатр.

      І чому редактор «Народної армії» так ополчився на парламентську газету «Голос України», кримський кореспондент якої насмілився описати, що діється з військовими санаторіями на півострові не в казковому, а нормальному стилі? «Якби журналісти «Голосу України»... більше покладалися б на власну фаховість...», — пише пан Гуцуляк. Людина, «безкомпромісна громадянська позиція» якої настала лише в «благодатні часи» відомого своєю «безкомпромісністю» «героя» «канівської четвірки» генерала Марчука.

      Але головне питання — найрізкіше: чому жоден високий державний інститут не дав належної оцінки захопленню військової частини А 0306? Куди дивиться гарант Конституції? Де Верховний, не побоїмося цього слова, Головнокомандувач?

      А замість післямови — ще одна цитата з газети «Народна армія»: «Сьогодні продовжується неприкрита боротьба за військове майно. Вона набуває агресивності і цинічної злочинності з боку тих, хто завжди дивився на армію очима споживача, бачив у ній можливість нагріти руки й набити кишеню». Оце щира правда. Без казок.

Мар'ян ЛІСОВЕНКО.